DESIGNED BY MIXWEBTEMPLATES
:
:

Вірш Наталі Забіли "Дванадцять місяців"

Оцініть матеріал!
(2 голосів)

 

День за днем,

за тижнем тижні —

непомітно лине час.

Різні зміни дивовижні

відбуваються круг нас.

 

От зима, весна та літо,

осінь, потім знов зима…

Сивий час летить над світом,

і кінця йому нема.

 

Кожен місяць, кожну пору
на землі нове вбрання.
Й ми самі не ті, що вчора, —
ми зростаємо щодня.
Глянь навколо оком пильним
і побачиш зміни ці,
як повільно, неухильно
йдуть по черзі місяці.

Чотири пори року.
Весела, гарна й кучерява
маленька дівчинка
Весна
біжить, сміється, сіє трави,
і пісня ллється голосна.
По всіх усюдах пісня лине,
усе пробуджує від сну,
і всі комашки, всі рослини
вітають дівчинку
Весну.
Дерева просять: — Весно красна,
розкрий на гілочках бруньки! —
А луки кажуть: — Кинь-но рясно
по нашій зелені квітки!
І луки буйно зацвітають,
і свіжим листям гай шумить,
а дівчинка росте, зростає
не щогодини, а щомить.

Це не дитя вже — подивіться
на гарну дівчину струнку!
Вона збирає полуниці
і стиглі вишні у садку.
І, світлом сонячним залита,
слідкує, щоб усе-росло...
її тепер вже кличуть —
Літо,
хороше Літечко прийшло!
І сонце тепле, й небо синє,
і всюди праця йде на лад.
Вже запашні копиці сіна
на луках вистроїлись в ряд.
А ось веселі, загорілі
вітають Літо малюки,
і плещуться, й здіймають хвилі
під тихим берегом ріки.
Дні йдуть — і золота пшениця
додолу хилить колоски.
Не дівчина вже — молодиця
виходить в поле залюбки.

Турбот і справ у неї досить,
в роботі їй не заважай:
це працьовита й щедра
Осінь
збирає добрий урожай.
І яблука зриває гарні.
І груші, й сливи запашні.
І буряки до цукроварні
везуть з плантацій день при дні.
Вже над землею ходить холод,
і путь відкрито всім вітрам.
— Беріть книжки, ідіть до школи!
говорить Осінь школярам.
Ще й помаха пташкам привітно:
— До вирію летіти час! —

І жовте листя непомітно
з дерев зриває раз у раз.

Роз'єднай слова і прочитай далі.

Злітаєлистя. Жовтийкилим
лягаєзшурхотомдоніг.
Авженаньогопухомбілим
сідаєпершийчистийсніг.

Вже зникла дівчина колишня,
і молодиці вже нема.,.
І тільки бродить в білій тиші
бабуся лагідна —
Зима.

— Ану,— бабуся дітям каже,—
беріть санчата й ковзанці! —
Сама ж не сяде, не приляже,
бо стільки справ в її руці:

вона вкриває льодом води
усіх ставків, озер та рік,
під сніг ховає в полі сходи,
щоб лютий холод їх не пік;

велить, щоб віхоли гуділи,
хилили все живе до сну...
І все спочине... І зраділо
зустріне дівчинку — Весну!

 

 

Читати 1094 разів
:
:

Цікава стаття? Поділись з іншими