DESIGNED BY MIXWEBTEMPLATES
:
:

Вірш Марії Пригари "Онуки"

Оцініть матеріал!
(3 голосів)

Онуки мої, онуки!
Від прикорня щедра парость.
Оце вже й скувала руки
Засвідчена ними старість...

Стріла прошиває ряску;
Звелася Царівна-жаба.
...Сиджу, бурмочу їм казку –
Така традиційна баба!

Слова – ніби стертий спомин,
Та в тишу пливе кімната,
Вщуха горобиний гомін,
Темнішають оченята.

– Чого ж ви такі тривожні,
Веселі мої вояки?.. –
Я вгадую в личку кожнім
Любові своєї знаки.

Немов з давнини воскресла,
Стоїть, простягає руки...
Замурзана, буйна весно!
Онуки мої, онуки!

Читати 1465 разів
Детальніше в цій категорії: « Вірш Оксани Кротюк "Капосна бабуня"
:
:

Цікава стаття? Поділись з іншими