DESIGNED BY MIXWEBTEMPLATES
:
:

Вірш Марії Пригари "Мати"

Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Сумних очей печаль безсила,
У глибині застиглий жах,
І це пожовкле і несміле
Дитя у тебе на руках.

Одним-одна утіха квола,
Єдина ниточка в житті,

Яка крізь смерть, крізь муку й голод
По цій вела тебе путі.

І що ти з ним робила, мати,
У ті глухі, криваві дні?
Яке жило в тобі завзяття,
Не бачене у давнині?

Яка тебе тримала сила,
З яких відроджена століть?
– Чекала, вірила, терпіла,
Ночами кликала: прийдіть!

А в серці іскорка нетлінна:
– Вона мине, фашистська ніч!
Ми виживем, моя дитино!
Ми нашим вийдемо навстріч!

Ми будем жити, жити, жити!
...І от воно – усе як є.
Стоїш з дитям.
Живий, невбитий,
З руїни Київ устає.

Усе, як снилось в ті хвилини:
Ідуть бійці, лунає спів.
І ти до них здіймаєш сина
Безсмертним рухом матерів.

Читати 523 разів
:
:

Цікава стаття? Поділись з іншими