DESIGNED BY MIXWEBTEMPLATES
:
:

Вірш Олеся Лупія "Рідна мова"

Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Зелена моя сторононько,

Праотчий старий краю мій!

Тут вітер шепоче тихонько.

Тут річка збігає легонько,

Всю ніч не змовка соловій.

Десь тут, над плаями в узворах,

Над синіми кручами рік,

На долах, на водах, на горах,

В ранкових серпанках, при зорях

Незгасно палає одвік

Душа української мови —

Калина багатих політь.

Під сяйвом всевишнім Покрови

У росах-перлинах обнови

Летить до прийдешніх століть.

Безмовним вуста відкриває,

Із голосом силу дає,

Достойним ім'ям нарікає,

В годину лиху захищає

І сиротам рідна стає.

Любить рідну мову замало —

Потрібно іти на весь зріст

Супроти лихої навали,

Що нищить, отруює, палить

Наш корінь прадавній, наш зміст

Бо що із такої любові,

Якщо на просторах Дніпра,

У древнім Даниловім Львові

Приблуди вже топчуть по слову.

Пора захищатись, пора!

А слово од болю зітхає...

І ти найбідніший єси,

Що рідної мови не маєш,

Що імені батька не знаєш,

Де мати твоя, чий ти син.

Читати 1434 разів
:
:

Цікава стаття? Поділись з іншими