DESIGNED BY MIXWEBTEMPLATES
:
:

Вірш Марії Пригари "На річці"

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Чого це в долині
Простягнена стрічка?
І зовсім не стрічка це, друзі,
А річка.
Хлюпоче й біжить
Все вперед та вперед.
Над нею в долині
Шумить очерет.
Маленька це річка
І сили не має,
Та всіх, кого стріне,
Вона напуває.
І землю навколишню
Поїть суху,
І верби, й траву
На своєму шляху.
Пливе по тій річці
Байбак-мандрівник,
Хоч плавати досі
Нітрохи не звик.
Сидить на стеблині він,
На комишині,
І пирхає й їде,
Немов на машині.
Ще й лапками воду
Помалу гребе,
А сам потихесеньку
Хвалить себе:
— Казали, що вдачу
Я маю ледачу,
А от у мандрівці,
Що схочу — побачу.
Неси ж мене, хвиле,
Далеко неси!
У темну діброву,
В зелені ліси!
Аж навіть дві тіточки —
Перепелички
Почули цю пісню,
Прибігли до річки.
— Піть, піть, ви скажіть нам:
Це правда чи казка?
Байбак — і мандрує!
Дивіться, будь ласка!
Тут качка з'явилася
Зеленобока.
Шубовснула в воду,
Примружила око
І крикнула раптом:
— Ну, як вам не сором?
Чого ви дурниці
Співаєте хором?
Байбак ваш мандрує
Собі лиш на горе.
Несе його хвиля
Простісінько в море.
Як хочеш, байбаче,
Побачить ліси,
Проси не струмочок,
Мене попроси!
Байбак здивувався,
Впустив комишину
І злякано крикнув:
— Рятуйте, бо гину!
Та качка
Його підхопила з води.
— З такими плавцями
Доскочиш біди!
Без мене, я бачу,
Ти б зовсім пропав,—
І зразу ж помчала,
Немов пароплав.

Читати 515 разів
:
:

Цікава стаття? Поділись з іншими