DESIGNED BY MIXWEBTEMPLATES
:
:

Вірш Миколи Вінграновського "Український прелюд"

Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

 

Останній міст проплив удалині.
Колеса змащено росою голубою,
І Київ на Богдановім коні
Пливе навстріч дніпровою водою...

Вже серце під колесами петля!..
Упало серце! Де тому причина?..
Вже чуть, як обертається Земля,
І обертається з Землею Україна...

Красо моя! Вкраїночко моя!
Ну що мені робити - я не знаю!
То прилечу, то знову відлітаю,
А день за днем і гасне, і сія...

Твоє обличчя світле, як надія,
Пахкими пальцями торкнув я уночі,
І кров свою змішав я із твоєю.
Як зерно із землею повесні.
Тоді ти стала мною. Батьківщино,
А я тобою на світанні став -
І свої очі я відкрив крізь тебе...

Ти поселила в серці мій народ.
Ти освітила думку мою часом
І в мову українки сповила.
Тебе дивлюсь я серцем і думками.
Тебе люблю я всесвітом і людством,
І соняхом у золотому сні,
І сивиною вченого-мислителя,
І на стерні горошком польовим.
Ми стрінулись з тобою на Дніпрі,
Там губи я торкнув твої, Вітчизно,
Там вивірив по тобі пульс любові.
Годинник людства - з стрілками житія
На цифрах смерті - звірив із твоїм...
Ні, Батьківщино? Не лише стражданням
Чи радістю я звернений до тебе!..

Читати 547 разів
:

Цікава стаття? Поділись з іншими