DESIGNED BY MIXWEBTEMPLATES
:
:

Вірш Марії Пригари "Був сорок п’ятий рік"

Оцініть матеріал!
(3 голосів)

Лунав зі сходу грім гармат,
І мчала хуга вслід.
З містечка прусського солдат
Кульгав у білий світ.

Він у бувальцях побував,
Він знався на війні,
Хоча траплялось, що не знав,
Чи ще живий, чи ні.

Але вперед марширував:
Наказ – це є наказ!
В Ростові зранений упав –
Ото був перший раз.

Та ледве звівся – в бій пішов,
Не думавши чому.
«Ти землю матимеш за кров!» –
Вчувалося йому.


Так фюрер мовив недарма,
Як слав солдата в путь.
Тут, звісно, помилки нема:
Ніяк не може буть!

Але вогнем «катюш» пекло,
Обвал осколків сік.
Пробило ногу під Орлом,
На Віслі — правий бік.

Потішив лікар:
– Не сумуй!
Побачиш рідний край.
Удома тиждень погостюй
І знов на фронт вертай!

Лиш хто гадав, що доля зла
Такий несе одчай?
З коханцем жінка утекла,
Не мовивши: «Прощай!»

Лягли від бомби мати й брат,
Загинув з ними син.
Стояв солдат, мовчав солдат
Весь день серед руїн.

Махнув рукою – й знову в путь,
Вином заливши біль,
Аби хоч трохи позабуть,
Аби втекти звідсіль.

А лихо сунеться за ним,
Неначе тінь важка.
Хотів зайти в селянський дім –
Напитись молока.

Та господиня вийшла в двір
І вигнала з воріт.
«На фронт вертайся, дезертир!» –
Таке гукнула вслід.

Хотів ударити в злобі,
Та ледь себе зборов.
– Спасибі, краю мій, тобі
За ласку і любов!

І тут на білині доріг
Озвався шерх лопат.
На людях чорних номерів
Не криє снігопад.

Смугасті роби, згаслий зір:
Знать здалека біду!
Іде тотальник-конвоїр,
Куняє на ходу.

То в’язнів прокидати сніг
Пригнали з таборів.
Чому ж солдат звернув до них,
Не думав, а побрів?

І враз немов прикутий став,
Вгадавши росіян.
Чому – не думав, а спитав:
– Є закурить, Іван?

Одбуркнув в’язень:
– Ще чого!
Ото прийшла напасть!
Іди до фюрера свого:
Нехай курити дасть!

А другий хрипко проказав:
– Не в тім, браточок, суть!
До ручки, бач, довоював:
Не зна, куди звернуть...

– Капут! – солдатові махнув. –
Ти Гітлеру не вір!
А зараз геть, мов тут не був,
Бо встрелить конвоїр.

Б’є стежку лютий снігопад,
Гуде, аж стогне ліс.
Бреде, клене війну солдат
Та схлипує
без сліз.

А схід обвалом канонад
Ворожу землю сік.
Ішла в Німеччину війна,
Був сорок п’ятий рік!

 

Читати 931 разів
:
:

Цікава стаття? Поділись з іншими