DESIGNED BY MIXWEBTEMPLATES
:
:

Вірш Марії Пригари "Минуть роки"

Оцініть матеріал!
(7 голосів)

Минуть роки у димній далині,
І, як життя згасатиме на схилі,
Ми знов ці дні, прекрасні і страшні,
Згадаємо, притихлі й посивілі,

Як ми жили – і юні і старі:
Буденний люд – не воїни, не солдати;
Як ми жили – дружини й матері,
Яких тепер і ймення не згадати.

Яким тоді горіли ми вогнем,
Не знати де для нього взявши сили,
Як ми коханих ждали день за днем
І в чорну смерть повірити не вміли;

Як ми сивіли потай – молоді,
Ховаючи дбайливо наші муки,
Як добре ми навчалися тоді
Терпіння – невеселої науки.
І знали ми, з останніх тайних сил:
Настане день – оте жадане свято,
Усі прийдуть, і сядуть всі за стіл,
І тільки нам нема кого чекати...

Ну, що ж... можливо, це й не дивина...
Та в час, коли зійдуться всі дороги,
Ми скажемо:
– Сплатили й ми сповна
Оте, що звуть ціною перемоги!

Читати 1930 разів
Детальніше в цій категорії: « Вірш Марії Пригари "Був сорок п’ятий рік"
:
:

Цікава стаття? Поділись з іншими