DESIGNED BY MIXWEBTEMPLATES
:
:

Вірш Марії Пригари "Переправа"

Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Ну, що про це розказувати довго?
Дали наказ – усе було як слід.
Прийшли вночі...
– Ось, – кажуть, – переправа! –
І справді чуть: шумить, біжить Дніпро...
І так мене за серце ухопило!
Два роки думав, бачив уві сні,
Що проб’ємося ж, вийдемо на берег
І нап’ємось дніпрової води.
Аж бачу: хлопці стали на коліна,
Як моляться, із пригорщ воду п’ють...
І тихо скрізь, ніде ані шелесне,
Лиш зброя брязне, вітер прошумить,
Та йдуть полки, мов хвилі напливають.
А темінь же кругом, хоч в око стрель!
Ані плота, ні човника немає.
Та все вродилось, наче з-під землі.
– Вперед! –
І ми посунули по кручі. Що далі?
Пам’ятаю темну воду,
Струмка дзюрчання в нашому човні,
Та вітру свист, та частий хлюпіт весел.
Вже онде берег...
Швидше! Ще раз! Ще!
Десь на косі запахли гостро лози,
І раптом щось крізь темінь як сяйне!
Мов десять сонць проблиснуло над нами.
Ракети!
Й видко стало, мов удень,
Дніпро, й кущі, і прибережні кручі.
Уздріли, гади!
Що тут почалось!
Вода, немов у пеклі, закипіла.
А ми пливем! А ми вперед пливем!
От-от, ще трохи.
Раптом вибух! Міна!
Що далі?
Я раптово йшов на дно,
І виринав, затисши автомата,
І ще гармату підпирав плечима,
І бився, й плив у крижаній воді.
І сотні хлопців плинули за мною...
Аж раптом – дно! І глина під ногою!
Що,гаде, взяв??
Добрались, допливли!
Злі, як чорти, ми кинулись на берег
І першу кручу з боєм зайняли.
...Так почалась Дніпрова переправа!

Читати 743 разів
:
:

Цікава стаття? Поділись з іншими