«А можливо цього і не треба?!» -подумала якось я і вирішила зібрати  у Центрі громадських ініціатив тих, хто доїде або дійде на чергові посиденьки. Тому, 15 лютого зібралися добрі друзі, фейсбцчні знайомі  та геть незнайомі поціновувачі римованного та прозового слова у затишному колі з печеньками та чаєм.

Було хоч і не багато, чоловік з 20. Проте цього вистачило, щоб провести вечір атмосферненько та майже 3 години.

Ми співали і читали вірші, пили чай і спілкувалися. Свої вірші читали  Пономарьов Олег, Кузнєцова Данієла, Янас (Кравченко Олександр), Юша (Кравченко Тетяна), Юденко Катерина, Євсєєва Ольга, Шоповал Даніл та я, Лана Александрова. Для нас співав своїх крутецьких пісень — Гена Гребенюк. А слухали нас, пили чайок та голосно аплодували нам: Єфремова Любов Сергіівна, Палатна Алла Дмитрівна, Ветрова Наталя Миколаївна, Коверзюк Валентина Павлівна (яка пише прозу, проте  з задоволенням слухає наші рими), Грузєв Нікіта, Хорошєнька Людмила, В’ячеслав Колесник( який пише вірші, як Марк Літій, проте цього разу він нам не чиав своїх віршів), Багашвілі Леонід Аркадійович, ще двоє файних дівчат та кілька хлопців, які побажали залишитися інкогніто та Набок Юлія( господиня цього чудового простору).

На Фейсбучній группі є прямий етер із вечора, а тут будуть просто фото на згадку.

І це, пишіть у комментарях: чи у вас проходять літературні посиденьки? Висилайте свої фото, приєднуйтеся до нас у Фейсбук ( https://www.facebook.com/groups/834296437087285/  і https://www.facebook.com/groups/lano4ka/)  і викладайте свої вірші у наших групах. Адже література має сприяти вихованню людей, зміцненню моральних цінностей та розвитку всього того, що людину робить ЛЮДИНОЮ.

О пів на четверту вечора люди почали надходити, і вже через півгодини зал бібліотеки не зміг вмістити всіх охочих, і гостям прийшлося перебратися на другий поверх, де зала просторніша і більше стільців. Люди принесли чай, печиво, а хлопці з містечка Інгулець привезли навіть торт! Загалом зібралось понад 30 людей, тому я облюбувала місце на столі, щоб можна було, як в школі, махати ногами, пити чай і керувати заходом без офіціозу та пафосу.

Вийшло все дуже весело, і багато хто виступив. Ми читали про Новий Рік та зиму, про кохання та війну, про Кривий Ріг і любов до України,про Дзен та про все, що може хвилювати серце поета. Своїми віршами поділилися : Евген Пантело , Янас з любою дужиною Юшою, Христина, Вікторія, Наталя, Марія і я ( Лана Світлана Алесандрова). Один парубок прочитав нам чудові вірші своєї бабусі.  Євген Патело запросив бажаючих вступити до клубу цікавих людей і запропонував робити такі зустрічі частіше, а також приєднатися до його пленерів із молоддю, які проходять у бібліотеці.

В самому кінці, невгамовна та гостинна  господиня простору, Юлія, зробила для всіх веселі пророкування на карточках і всі із задоволенням витягували із чудового мішечка собі цидулки та веселий настрій!

Ми говорили про поезію, про Батьківщину, про захоплення та мрії. Звісно було прочитано кілька віршів. Але особливо сподобалося молоді, коли я запропонувала їм прочитати свої вірші для нас. Це викликало деякий схвильований гомін рядами. Проте я знала , що роблю, бо потім виявилось , що дійсно, кілька студентів взяли з собою свої поезії, і для всіх них — це був перший виступ на публіку. Ніяковіючи, юні автори прочитали нам свої твори. У кожного була своя історія та свій стиль, але всіх їх об’єднувала жага до висловлення своїх почутів через поезію.

І я думаю, що після нашої зустрічі, юні автори  не закинуть свою творчість у дальній куток, а будуть розвивати майстерність художнього слова і збагачувати українську літературу новими іменами.

А я познайомилася не тільки з чудовою молоддю, а і з шикарною університетською  бібліотекою, креативним «вільним простором» та з духом студентського життя.

Як зазначає ЮНЕСКО, поезія має дати відповіді або допомогти людям їх знайти на гострі питання сьогодення. Саме поети, люди,які гостро відчувають несправедливість у сіспільстві та показують  її в своїх творах, аби привернути увагу до цього ганебного явища. Саме поети формують правильне ставлення до духовної частини життя суспільства. Саме поети допомагають закоханим розказати один одному про почуття. Саме поети показують звичайні речі у більш тонкому, інакшому вимірі. Поезія -це дарунок Всесвіту чи Богів, кому як приємніше , людству, який не стовідсотково оцінений, але який має свою особливу магію, силу та міць.

У Кривому Розі ТРК Криворіжжя постійно знайомить місто з талановитими письмениками та поетами.

Інтерв`ю  :

https://soundcloud.com/nnznibso07uk/intervyu-s-krivorozhskoy-poetessoy-lanoy-svetlanoy-aleksandrovoy

Самі вірші викладені ось тут: http://virshi.in.ua/virshi-pro-ukra%D1%97nsku-movu

А ось відео До міжнародного дня рідної мови з’явилося не так давно, але воно пронизує у самісіньке серце своєю щирістю, та  світлом дитячих сердець.

І буквально через кілька днів вийшла программа «Наші» з сюжетом про мене. Це дуже приємно, адже я вважаю, що на всіх фестивалях та конкурсах , я представляю своє місто. Представляю гідно, а отже місто має знати, хто захищає його літературну честь.

Правда я, разом з двома колегами з Кривого Рогу, приїхала аж під вечір першого дня і не встигли познайомитись з головою міськради, який теж …пише вірші. Це дуже класно, тому мабуть і літературне життя у Черкасах таке насичене. Нові наші друзі розказали нам, що вони встигли відвідати місцеве видавництво, але ми у перший день потрапили лише на зустріч з авторкою ліричних оповідань, переможницею у конкурсі «Коронація слова — 2015″ у номінації романи (2 місце), Наталією Лапіною. Вона поділилась досвідом написання прозових творів та участю у великих літературних конкурсах.

А ввечері у нас був квартирник у Оксани Галаєвої, яка не тільки була організатором цієї події, але й прихистила гостей міста у своїй затишній оселі. Наступнні два дні видалися дуже чудові на погоду і на події. Зустрічі та поетичні батли, слеми і нагороди. Подарунки і нові друзі. Ми побували на Набережній і Річковій станції Черкас.

Фрески . Сучасність. Набережна .Черкаси

Коло річкового вокзалу розбитий корабель…

Ми відвідали музей Кобзаря та подивилася цікавинки міста.

Музей «Кобзаря» у Черкасах

Перші твори «Кобзаря» Листи «Кобзаря» замуровані у скло, аби зберегти для нащадків пам’ять

Учасник з’їзду бандуристів, які були запрошенні, а потім знищені Радянською Владою.Врятувався лише цей бандурист з товаришем.

Це буинок Цибульських, які викупили зарешту Шевченка і він перебував у них у Черкасах у 1859 році. Зараз тут знаходиться музей «Кобзаря» .Є експозиція кімнат,все залишено так, як було при Шевченкові.

А це перше видання Кобзаря

А це різні видання Кобзаря

На цьому диванчику міг сидіти Шевченко .Навіть скоріше всього і сидів,слухаючи як хазяйка дому грає на піаніно.

Шевченко долучився до написання та видання першого букваря українськоє мови. Вже тоді українську мову забороняли і перетворювали на малоруську.

Автопортрет Шевченка

Перша фотографія Шевченка

Вже тоді, у 1840 році Кобзар був перекладений за кордоном і мав успіх

А це діюча кіномашина. Одна з перших. ЯКщо зараз знайти плівку і вставити, то ми зможемо дивитеся перше німе кіно на невеличкому екрані.

Ми виграли командний квест на знання міста і тепер знаємо, що у колишній жіночій гімназії Самойловської розтшовується міська школа № 17 .

а гарнющий старовинний будинок у центрі міста, де з кінця 1970-х знаходиться РаГС, належав підприємцю, інженеру, Андріяну Щербині. Побудував він його у 1892 році.

Палац одружень Черкаси

Вважається, що архітектором цього будинку, а також візитівкою Черкас, блакитного будинку був Владислав Городецький. Який до речі побудував багато гарних споруд у Черкасах.

Блакитний будинок Черкаси

      Ще ми побачили будистський діючий храм «Білий Лотос», проте на жаль в середині не побували, бо попали туди увечері. Але ці красоти нас все одно вразили.

Будистський храм «Білий Лотос» у Черкасах

Це самий великий храм будистів у Европі.

Ми дізналися, про пам’ятник Симоненку, Шевченку та коли і чому збудувалася колія у Черкасах. А приймаючи участь у командному батлі, де я була обрана лідером — моя група посіла перше місце.

А я ще отримала Диплом першого ступеню у номінації «Приз глядацьких симпатій».

Поетичний слем видався для мене трошки менш врожайним, Димплом другого ступеню.

Але в мене були дуже сильні суперники, тому я все одно пишаюся своїми нагородами. Призи: отримані книги «Українська поетика» та інші,стали саме тим цінним подарунком, якого так не вистачає поетові. Ми були в гостях у бібліотекаря -психолога, Оксани галаган, яка навчила нас відкривати творчі грані за допомогою психодрами і ми всі були під неймовірним враженням.

ЧМЦБС. Бібліотека-філія № 8.

ЧМЦБС. Бібліотека-філія № 8.

Театр ляльок у Черкасах

Набережна у Черкасах.Гарно…

Олександр Солодар не тільки навчив нас правильно редагувати свої вірші,але й не сприймати життя надто серйозно.

Олександр Солодар,автор книжки «Майстерня творчості», поет Паша Осіков, Поетеса -Аня Оленюк і я, Лана Александрова

Черкаські кафе зачаровують своїм креативом. На  тра цьому вчитись ще. і зовні, і в середині. 

Зустріч з авторкою дитячої книжки і дуже симпатичною та енергійною жінкою,Наталією Бонь видалася цікавою та захопливою. І ми тепер товаришуємо у Фейсбуці

Наталя Бонь переможниця «Коронації слова» і ми тепер дружимо у Фейсбуці.

Повертаючись , я зрозуміла, що ця поїздка та знайомство були дуже потрібні.Ми представили Кривий Ріг як культурне місто, в якому теж розвивається літературна творчість. І в якому є потенціал. Проте ми зрозуміли,як багато нам ще треба зробити, як у нас все не розвинено і куди рухатись далі.

Насправді я дуже хотіла вам розповісти багато ще своїх вражень, але емоції переповнюють , а дорога втомлює. Так, можливо їх в мене забагато, та коли бачиш, яке бурхливе літературне життя у інших містах, коли Мер Черкас пишек вірші і всіляко  намагаєтьмя хоч сприяти розвитку літературного руху. Коли у місті живе кілька переможцв «Коронації слова», коли літературні студії працюють так, що звідти виходять сильні та  розвинені поети, а не просто зібралися, потринькали на гітарці , поплювали в спину один одному.

Я не розказала ще про зустрі з поетом -пісенником, Володимиром Данником який кожному присутньому поетові подарував свою книжечку.

Переможець «Коронації слова» у розділі «Пісенна лірика», Володимир Данник.

А ви, шановні читачі, вітайте мене з перемогами і пишіть коментарі, бо для мене це дуже важливо.

З повагою, ваша Лана Александрова

Как-то давно не было новостей на сайте от меня, всё в делах да в делах. То конкурсы, то награждения, то участия в выступлениях. Но об этом я напишу позже. А сегодня я хотела бы поговорить вот о чем.

Поэты, это люди, которые не только облекают в стихотворную форму то, что многие не могут сказать прозой. Да даже бывает и не прозой, вообще не могут сказать. О своих чувствах и переживаниях, о событиях и явлениях, о морали и духовности, о ценностях и смысле жизни.

И они пишут. Пишут километры рифмованных строк и посвящений. Особенно людям нравятся посвящения. Ведь так приятно, когда ты становишься музой для поэта. Пусть даже никто не узнает имя или будет читать стихи другим людям, все равно ты прикоснулся к прекрасному. Ты был частицей его.

Но есть еще один факт. Поэтам также приятно, когда им посвящают стихи. Бывает это, конечное, крайне редко. Но все таки. Когда стих, написанный под влиянием чувств, которые ты вызвал, начинает жить полной жизнью, ты получаешь совершенно другие ощущения.

И мне тоже писали стихи. Всех поэтов я сегодня  не стану перечислять. А вот стихи молодой криворожской поэтессы в мою честь я все таки выложу здесь.

Мне было очень приятно получить их. Не знаю, насколько они совершенны — не мне судить, но если читатели напишут отзывы, я думаю, поэтесса,  как и я , будет рада.

Итак, знакомлю вас с стихотворением Инны Литвиновой (Кривой Рог), которая пишет под псевдонимом: Эмили Грант

Лана

Улыбка бесподобна..многогранна
Ладони кисти.. о таких мечтать
Как Вы красивы! Лана. Лана. Лана
Вас целовать в уста — зацеловать..
Апрельским утром
Иль в июньский вечер
Запрыгивать за Вами на трамвай
Как хороши и оголёны плечи
Как юбочка длинна..и как вуаль
Ой..где вуаль это не в этой сказке
Похоже Лана Вы полёт души
Сияют глазки..эх.,сияют глазки!!!
Вы так прекрасны и любезно хороши)))
Эмили Грант

Дивіться репортаж про мою перемогу:

Так как у меня стихи есть на двух языках, так же и читатели у меня двуязычные.

А поэтому новость о своей победе в международном конкурсе «Возрождение поэзии -2018″ я напишу и на русском языке, чтобы все читатели могли порадоваться моим успехам. Ведь без читателя, нет литератора. Без зрителя нет театра.В этом году борьба за призовые места была более сложная, ведь в неё вступили поэты и из — за рубежа. Испания и Польша, Германия и Австрия — это не все страны, откуда приходили поэтические произведения на фестиваль. И поэтому мое 1 место в номинации «Поёт моя душа про Украину» для меня более вагомо и ценно, чем в предыдущие года. Юморески, которыми я покорила сердца жюри и зрителей, буду представлены в следующем моем сборнике. Но об этом попозже. А пока смотрите мое интервью на новостном канале Кривого Рога.

Интервью на телеканале Кривого Рога «Рудана»

http://krivbass.city/news/view/poe-tessy-iz-krivogo-roga-stali-luchshimi-na-konkurse-quotpro-patria-quot