Хто у нас не хоче спати,

В ліжечку кружляє?

Оченята час стуляти,

Сон уже чекає.

Бо у сні маля росте,

Сили набирається.

Спів зірок — це щось святе,

Місяць колихається.

Щоб здоровим виростав,

Досить вже крутиться!

Ти ще й досі не лягав?

Так це не годиться!

Всі навколо дітки сплять,

Сплять малі звірятка,

Мами теж спочить хотять

Сонні оченятка.

Спи, малюк ,мій засинай,

Хай прилине казка,

Ти здоровим виростай,

Спи, моя ти ласка!

Віршик про травень

Третій місяць у весни
Травнем називають,
Прикрашає він сади,
Все там оживає.

Зацвітає абрикоска,
Вишенька й бузочок,
Розпустила свої коски
Яблунька в садочку.

Зеленіє скрізь трава,
Шовковистим полем,
Розпустилась кропива,
Ніжки жалить голі..

І кульбаба — жовтий цвіт,
Наче сонце сяє!
Це весна нам шле привіт,
Землю оновляє.

]]> https://virshi.in.ua/virshiki-pro-vesnu/feed 0 https://virshi.in.ua/virshiki-pro-leva https://virshi.in.ua/virshiki-pro-leva#comments Fri, 01 May 2026 16:25:55 +0000 https://virshi.in.ua/?p=6657

Лев і кошеня

В зоопарку кошеня

Якось лева стріло.

Хоч воно й не тигреня,

Та трималось сміло!

Спинку вигнуло дугою,

Серце — калатало.

«Ми не бачились з тобою!

Хто ти?» — запитало.

Від зухвалості такої

Лев аж остовпів:

«Цар звірів пред тобою!» —

Грізно заревів.

Та злякати кошеня

Було геть непросто:

«Ми з тобою — як рідня,

Хоч малий я зростом!

Тож на мене не ричи!

Трішки спокійніше!

Все-таки ми — родичі,

Не якісь там миші!»

Лев і каша

Лев сьогодні озвірів!
Він нічого ще не їв!
Приносили йому кашу,
насипали повну чашу.

Але леву м’ясо треба,
Лише в ньому є потреба.
Кашу викинув в смітник,
й настрій в нього геть поник.

В животі — переворот,
Аж злякався бегемот.
Лев гирчить страшенним басом:
Дайте швидко мені м’яса!

Я не лось і не баран,
я не їм траву й бур’ян!
Довго лев ревів, сварився,
Поки зовсім не втомився.

Спати ліг голодний, злий,
Видався цей день важкий…
І всю нічку леву снилось,
Як м’яско йому варилось.

А на ранок, як завжди,
Принесли йому води,
І багато м’яса дуже.
Лев скоренько так одужав.

Враз затих і рев, і крик…
Кожен їсть лиш те, що звик.
Отже, друзі, варто знати:
Чим, кого й як годувати.

вірш про Лева

Він за тигра нижчий зростом,
Хоч і виглядає просто.
Його знає цілий світ-
Він могутній дужий кіт.

У савані грізний рик
Чути кожен звір вже звик.
Він величний та красивий,
Неймовірно він сміливий.

Має він розкішну гриву,
Хоч ричить бува жахливо.
Звірів всіх могутній цар!
Це наш Лев — природи дар!

Лев та їжачок

Якось лев наш захворів…
Їжачок приніс грибів,
Приніс меду, приніс чаю:
- Леве! Друже! Виручаю!

Пий чайок, мій любий друже,
Щоб скоріше ти одужав!
Щоб веселий був завжди,
Не траплялось щоб біди!

Лев так грізно подивився-
Їжачок вмить засмутився.
-Що несеш мені,Їжак?
Ти глузуєш з мене так?

Я ж бо м’ясо полюбляю!
Їжачок вже не чекає -
Враз клубочком обернувся,
І до лісу геть метнувся!

Більш до лева з даруванням
Він не йде із лікуванням.
Осторонь його обходить,
В гості більше не приходить

Лев дарунків дуже жде:
— Чом це Їжик не іде?
Може, хтось йому розкаже?
На помилки ці покаже?

Лев тоді замовк на мить,

Стало соромно, стоїть.

Він до їжачка пішов,

І пробачення знайшов.

— Друже, я тебе образив,

Серце твоє дуже вразив.

Ти прийми мої слова,

Бо дружба в лісі — жива.

Пам’ятай про це і ти:
Друзів треба берегти!

]]> https://virshi.in.ua/virshiki-pro-leva/feed 0 https://virshi.in.ua/virshiki-pro-mishku https://virshi.in.ua/virshiki-pro-mishku#comments Tue, 14 Apr 2026 18:09:42 +0000 https://virshi.in.ua/?p=6651 Віршик про мишку

Ніч настала, в домі тиша,
Лиш в кутку шкребеться миша.
Там гризе вона сухарик,
Що я вчора їй залишив.
Головне — щоб кіт не чув,
Про вечерю не збагнув!
Він хотів її спіймати,
Та вона втекла до хати.
Так ведеться в кожнім домі —
Мишка є в кутку малому.
Щоб коту не сумувати,
Треба з мишкою стрибати!

У сапфіровій безодні, де дрімають кораблі,

Спить зірниця таємнича на самісінькому дні.

Вбрана в шати золотисті, магічні та ясні,

Та гострі шипи ховає на шовковіїм вбранні.

Крізь віки вона мандрує, тисячі її сестер

Причаїлися в коралах серед водяних озер.

Хоч тендітна вона з виду, та в душі вона — дракон,

Полювання задля їжі — це для хижака закон.

Завмирає, мов травиця, у підводному саду,

Заколисує увагу, насуваючи біду.

На лазурних хвилях грає, розважається тихцем,

Прикидається невинним і сіяючим вінцем.

І на вогник рибки плинуть, не вчуваючи кінця,

А вона розкриє пащу — й забере їх до лиця…

Все ковтає, мов туман, ця мисливиця мала…

В синім морі зірка сяє: хижа, гарна і німа!

26.03.26

В річці синій, край верби
Весело живуть бобри.
Менші братики пухнаті —
Працьовиті і завзяті.

Риють нірки аж на дні
Під водою, в глибині.
Хід направо, хід наліво —
Щоб тікати вчасно й сміло.

Гілку візьмуть — ще й листок,
Складуть греблю — от місток!
Не бояться хвиль води —
Все міцне у них завжди.

От які вони, бобри —
Дружні, мудрі трударі!
23.02.26

Зима у гості завітала
І сніг прикрасив двір та дім,
Все білим та пухнатим стало,
І все навколо чарівним.

На вулицю побігли діти
У ігри зимові пограти
На вікнах хтось малює квіти,
Мороз дає себе впізнати.

Хтось бабу снігову ладнає,
Побігли в сніжки хлопці грати..
Санчата мчать,і сміх лунає,
Всі у снігу, шо не впізнати..

І перехожий зупинився,
Згадав себе малим, всміхнувся
Немов в дитинстві опинився
І дніх чарівних доторкнувся…

 1.01.202

Три місяці зими

Три місяці — браття у мами Зими
В дорогу збирали вітрильник казковий.
«На землю підемо по черзі всі ми»,
— Промову сказав той, що Грудень суворий.

«Я старший, тому і найпершим піду,
Прикрию все ковдрою білою чисто,
Морозом малюнки на вікнах зведу,
Дерева прикрашу сріблястим намистом.

А владі моїй день останній настане —
Засяють гірлянди вогнями навкруг,
І свято веселе салютами гряне,
І рік Новий в дім увійде, наче друг».

«Тоді мєї влади настане вже час», —
Всміхається Січень, сніги в міх складає.
«Хай люблять не всі, та я тішу всіх вас,
Свята і розваги для всіх зберігаю.

Бо я і Різдво, і Хрещення святе
Несу, додаючи морозів крутих,
В полонці вода крижана не цвіте —
Купаються люди у водах святих.

А далі розважитись нам всім пора
В сніжки, або з гірки, мов вихор, летіти
На лижах нестися, як мала дітвора,
Й радіють усі: і дорослі, і діти

Узимку так радісно щастям ділитись.
І сніжную бабу зліпить у дворі
І чаю гарячого потім напитись,
Й на килимі гратись в вечірній порі.

Та час мій, на жаль, дуже швидко минає,
І я віддаю владу Лютому-брату,
Хурделиця танці свої затіває,
Щоб вкрити весь парк в білу  ковдру пухнату».

Мороз стає крепше,стає більш жорстокий,
«Не любить ні пташка його, ні тварина»-
Всміхнувся ледь, Лютий, браток синьоокий-
Та все ж я Зими також люба дитина..

«Не солодко буде, тримайтесь щосили..
Та з весною зустріч не дуже люблю.
І щоб мене люди не надто сварили
Я сонечним трішки день інший зроблю».

Таку нещодавно я чула розмову ,
Як Зимні сини розмовляли таємно…
І хочу вам всім розказати казкову,
Історію .Бо чула все не даремно

Я стільки про місяці зимні дізналась,
І зиму всім серцем люблю я з тих пір.
У казці цій щира любов заховалась,
Що лагідно входить у кожен наш двір.

18.01.26

Восьминіжок, восьминіжок,

Має він аж вісім ніжок,

Та не знає восьминіжка,

То є ручки чи то ніжки.

Тож ніколи восьминіжка

Не купує босоніжки,

І всі рідні його босі,

Бо не вирішили досі:

Купувати черевички

Чи на ручки- рукавички?

Може це і смішно трішки:

Але босі восьминіжки!

02.12.25

Про медузу

Два медуза-карапуза

В морі бавились щоночі.

Мама-головна медуза,

Не сварила їх охоче.

А за що сварить синочків,

Хай гуляють малюки!

Не порвуть вони сорочки,

Тож пустують заллюбки

Лана Александрова

Вірш про медузу

Спокійно по морю медуза пливе,

Сьогодні медузі один рік мине,

Вітати прийдуть її друзі-медузи,

Вона одягла для них нові рейтузи.

А ще пригостити потрібно гостей,

Планктоних рачків запекти для дітей,

Мальків наварити,щоб стіл прикрашали

Щоб гості на довго її пам’ятали.

Адже уродини всього раз на рік,

І хоч у медузи недовгим є вік.

Вона хоче свято , її щоб вітали….

Таке ось медуза собі міркувала..

Й плила чорним морем,гостей частувати,

Й прикраси шукала, щоб хатку прибрати..

Медузам також свята хочеться дуже.

Бо всі хочуть жити у світі цім, Друже!

 Віршик про медузу

Безліч діток у медузи ,
Тато всіх не встежить враз,
Хоч пустують, карапузи,
Він не сварить їх щораз.

А ось з мамою не жарти,
Маму слухають завжди,
Й пустувати тут не варто,
Щоб не сталося біди.

Мама може покарати
І гулять не відпустити,
Вона маэ научати,
Й Зауваження робити.

Ось така в неї робота:
і любити, і сварити..
Мамі завжди є турбота,
Щоби розуму навчити..

Лиска

Лиса хвоста накрутила,пишно начісала,

Із усіма говорила, декого встрічала,

Їде «кума» така рада, і не оглядається,

А мисливець потихенько, ззаду підкрадається.

Стрельнув раз і стрельнув два,

Щось не вишло із ружжа..

Та лисиця так погналась,

Без хвоста вона зосталась.

Заховалася за дуба,

Добре, що зосталась шуба.

Кабан

Ось кабан, він є — боров,
Наломав немало дров,
Як він приближається,
Звірі всі ховаються.
Риє берег, під дубами,
Під зеленими мохами,
Всі дороги перерив
І не йде на перерив.
Якось яму він копав,
Сам у ямі ту упав.
Лежить і голосить,
Кажуть, лежить й досі.
Ой, не рийте ями ті,
Всяке бува у житті.