Хто у нас не хоче спати,

В ліжечку кружляє?

Оченята час стуляти,

Сон уже чекає.

Бо у сні маля росте,

Сили набирається.

Спів зірок — це щось святе,

Місяць колихається.

Щоб здоровим виростав,

Досить вже крутиться!

Ти ще й досі не лягав?

Так це не годиться!

Всі навколо дітки сплять,

Сплять малі звірятка,

Мами теж спочить хотять

Сонні оченятка.

Спи, малюк ,мій засинай,

Хай прилине казка,

Ти здоровим виростай,

Спи, моя ти ласка!

Лев і кошеня

В зоопарку кошеня

Якось лева стріло.

Хоч воно й не тигреня,

Та трималось сміло!

Спинку вигнуло дугою,

Серце — калатало.

«Ми не бачились з тобою!

Хто ти?» — запитало.

Від зухвалості такої

Лев аж остовпів:

«Цар звірів пред тобою!» —

Грізно заревів.

Та злякати кошеня

Було геть непросто:

«Ми з тобою — як рідня,

Хоч малий я зростом!

Тож на мене не ричи!

Трішки спокійніше!

Все-таки ми — родичі,

Не якісь там миші!»

Лев і каша

Лев сьогодні озвірів!
Він нічого ще не їв!
Приносили йому кашу,
насипали повну чашу.

Але леву м’ясо треба,
Лише в ньому є потреба.
Кашу викинув в смітник,
й настрій в нього геть поник.

В животі — переворот,
Аж злякався бегемот.
Лев гирчить страшенним басом:
Дайте швидко мені м’яса!

Я не лось і не баран,
я не їм траву й бур’ян!
Довго лев ревів, сварився,
Поки зовсім не втомився.

Спати ліг голодний, злий,
Видався цей день важкий…
І всю нічку леву снилось,
Як м’яско йому варилось.

А на ранок, як завжди,
Принесли йому води,
І багато м’яса дуже.
Лев скоренько так одужав.

Враз затих і рев, і крик…
Кожен їсть лиш те, що звик.
Отже, друзі, варто знати:
Чим, кого й як годувати.

вірш про Лева

Він за тигра нижчий зростом,
Хоч і виглядає просто.
Його знає цілий світ-
Він могутній дужий кіт.

У савані грізний рик
Чути кожен звір вже звик.
Він величний та красивий,
Неймовірно він сміливий.

Має він розкішну гриву,
Хоч ричить бува жахливо.
Звірів всіх могутній цар!
Це наш Лев — природи дар!

Лев та їжачок

Якось лев наш захворів…
Їжачок приніс грибів,
Приніс меду, приніс чаю:
- Леве! Друже! Виручаю!

Пий чайок, мій любий друже,
Щоб скоріше ти одужав!
Щоб веселий був завжди,
Не траплялось щоб біди!

Лев так грізно подивився-
Їжачок вмить засмутився.
-Що несеш мені,Їжак?
Ти глузуєш з мене так?

Я ж бо м’ясо полюбляю!
Їжачок вже не чекає -
Враз клубочком обернувся,
І до лісу геть метнувся!

Більш до лева з даруванням
Він не йде із лікуванням.
Осторонь його обходить,
В гості більше не приходить

Лев дарунків дуже жде:
— Чом це Їжик не іде?
Може, хтось йому розкаже?
На помилки ці покаже?

Лев тоді замовк на мить,

Стало соромно, стоїть.

Він до їжачка пішов,

І пробачення знайшов.

— Друже, я тебе образив,

Серце твоє дуже вразив.

Ти прийми мої слова,

Бо дружба в лісі — жива.

Пам’ятай про це і ти:
Друзів треба берегти!

]]> https://virshi.in.ua/virshiki-pro-leva/feed 0 https://virshi.in.ua/virshiki-pro-mishku https://virshi.in.ua/virshiki-pro-mishku#comments Tue, 14 Apr 2026 18:09:42 +0000 https://virshi.in.ua/?p=6651 Віршик про мишку

Ніч настала, в домі тиша,
Лиш в кутку шкребеться миша.
Там гризе вона сухарик,
Що я вчора їй залишив.
Головне — щоб кіт не чув,
Про вечерю не збагнув!
Він хотів її спіймати,
Та вона втекла до хати.
Так ведеться в кожнім домі —
Мишка є в кутку малому.
Щоб коту не сумувати,
Треба з мишкою стрибати!

У сапфіровій безодні, де дрімають кораблі,

Спить зірниця таємнича на самісінькому дні.

Вбрана в шати золотисті, магічні та ясні,

Та гострі шипи ховає на шовковіїм вбранні.

Крізь віки вона мандрує, тисячі її сестер

Причаїлися в коралах серед водяних озер.

Хоч тендітна вона з виду, та в душі вона — дракон,

Полювання задля їжі — це для хижака закон.

Завмирає, мов травиця, у підводному саду,

Заколисує увагу, насуваючи біду.

На лазурних хвилях грає, розважається тихцем,

Прикидається невинним і сіяючим вінцем.

І на вогник рибки плинуть, не вчуваючи кінця,

А вона розкриє пащу — й забере їх до лиця…

Все ковтає, мов туман, ця мисливиця мала…

В синім морі зірка сяє: хижа, гарна і німа!

26.03.26

В річці синій, край верби
Весело живуть бобри.
Менші братики пухнаті —
Працьовиті і завзяті.

Риють нірки аж на дні
Під водою, в глибині.
Хід направо, хід наліво —
Щоб тікати вчасно й сміло.

Гілку візьмуть — ще й листок,
Складуть греблю — от місток!
Не бояться хвиль води —
Все міцне у них завжди.

От які вони, бобри —
Дружні, мудрі трударі!
23.02.26

Восьминіжок, восьминіжок,

Має він аж вісім ніжок,

Та не знає восьминіжка,

То є ручки чи то ніжки.

Тож ніколи восьминіжка

Не купує босоніжки,

І всі рідні його босі,

Бо не вирішили досі:

Купувати черевички

Чи на ручки- рукавички?

Може це і смішно трішки:

Але босі восьминіжки!

02.12.25

Про медузу

Два медуза-карапуза

В морі бавились щоночі.

Мама-головна медуза,

Не сварила їх охоче.

А за що сварить синочків,

Хай гуляють малюки!

Не порвуть вони сорочки,

Тож пустують заллюбки

Лана Александрова

Вірш про медузу

Спокійно по морю медуза пливе,

Сьогодні медузі один рік мине,

Вітати прийдуть її друзі-медузи,

Вона одягла для них нові рейтузи.

А ще пригостити потрібно гостей,

Планктоних рачків запекти для дітей,

Мальків наварити,щоб стіл прикрашали

Щоб гості на довго її пам’ятали.

Адже уродини всього раз на рік,

І хоч у медузи недовгим є вік.

Вона хоче свято , її щоб вітали….

Таке ось медуза собі міркувала..

Й плила чорним морем,гостей частувати,

Й прикраси шукала, щоб хатку прибрати..

Медузам також свята хочеться дуже.

Бо всі хочуть жити у світі цім, Друже!

 Віршик про медузу

Безліч діток у медузи ,
Тато всіх не встежить враз,
Хоч пустують, карапузи,
Він не сварить їх щораз.

А ось з мамою не жарти,
Маму слухають завжди,
Й пустувати тут не варто,
Щоб не сталося біди.

Мама може покарати
І гулять не відпустити,
Вона маэ научати,
Й Зауваження робити.

Ось така в неї робота:
і любити, і сварити..
Мамі завжди є турбота,
Щоби розуму навчити..

Лиска

Лиса хвоста накрутила,пишно начісала,

Із усіма говорила, декого встрічала,

Їде «кума» така рада, і не оглядається,

А мисливець потихенько, ззаду підкрадається.

Стрельнув раз і стрельнув два,

Щось не вишло із ружжа..

Та лисиця так погналась,

Без хвоста вона зосталась.

Заховалася за дуба,

Добре, що зосталась шуба.

Кабан

Ось кабан, він є — боров,
Наломав немало дров,
Як він приближається,
Звірі всі ховаються.
Риє берег, під дубами,
Під зеленими мохами,
Всі дороги перерив
І не йде на перерив.
Якось яму він копав,
Сам у ямі ту упав.
Лежить і голосить,
Кажуть, лежить й досі.
Ой, не рийте ями ті,
Всяке бува у житті.

Про їжачка

Чистив зуби їжачок,
Чистив свитку з голочок,
Чуба гарно причесав,
І пішов собі на став.

Дітям про їжачка

Листочками прикрашав їжачок домівку,
На стіні повісив він із калини гілку.
Під дверима мох підбив,
Бо домівку він любив.

Вірш про їжачка

Під пеньком великим жив
Їжачок з жоною,
За грибами він ходив
Та за бузиною.
Чай пили вони удвох,
Удвох розмовляли.
І у гості із жоною
Їжачат чекали.

Віршик про їжачка

Лісом рухався грибок,
Під грибком тим їжачок,
До зими готується —
Грибами харчується.

Вірш про їжачка для дітей

Дощик крапав-накрапав,
Їжак в лісі заблукав,
Походив туди-сюди,
Набрав в чоботи води.
Воду виливає,
А дощ накрапає.

Малюкам про їжачка

Один малий їжачок не любив вмиватись,
Не любив оцей малий і перевдягатись.
Начіплялось на голки: листя, трава, шишка,
Отакий він їжачок — мала замухришка.

Вірш їжачок

Їжачок собі зробив чудову перину,
Носив листя, носив довго усяку травину.
Ну, а зверху настелив м’ягкими мохами,
Натомися і заснув догори ногами.

Їжачок

Їжачок взяв вихідний- треба відпочити,
Щось поправить, щось прибить чи загородити.
Цілий день, мов в колисі, бігає, мотається,
Вихідний- не вихідний, так лиш називається.

Маленький їжачок

По сусідству хто живе? Їжачок не знає,
Носить ягоди, гриби -не відпочиває.
І нема йому коли з сусідом дружити,
Ще грибів йому і ягід треба наносити.

Дітям про їжачка

Їжачок йшов по городу і зайшов до дядька в шкоду,
Бурячок і часничок, зелена петрушка,
Буде взимку їжакові духмяная юшка.
Славно овочі вродили і чудова грядка,
І тепер у їжачка добра повна хатка.

Їжачок вухатий

Вийшов вранці на поріг їжачок із хати,
Тут взялася чорна муха і давай дзищати.
Цебеніла, дзеленчяла, всяко докучала,
Укусити так хотіла, та голки стирчали.

Їжачиха

Їжачиха із калини зробила намисто.
І чванилась, і пишилась, начебто насмисне.
Вовк щось мовив за кущів, хотів щось спитати,
Їжачиха так шпурхнула — заблищали п’яти.

Пригоди їжачка

Виправ свитку їжачок,
Та й повісив на пеньок,
Нехай просихає,
Глянув їжак через час, а свитки немає.
Сидить в хаті він бідненький,
І голенький, і гладенький.

Їжачок

Дріботіли малі ніжки,
Їжачок спішив до річки,
Там єнот маленький жив,
Їжачок із ним дружив.

Про їжачка для 1 класу

Їжачок проліз крізь тин,
Їжачок був не один,
Їжачиха з голочками,
З колючими малючками.

Маленький їжачок

Їжачок з корзиною
Сховавсь за ялиною.
Десь колюченький зібрався.
А зібравшись-налякався.

Їжачок віршик

Їжачок був на дієті. Овочі скінчались.
Подивився на запаси — лиш сліди зостались.

Пригоди їжачка

Зачепився їжачок
Та за зрізаний пеньок.
Іде він і плаче —
Ось така невдача.

Вірш про їжачка

Зробив собі їжачок із лози корзину,
І корзину погрузив на колючу спину.
Мерщій побіг до садка дечого набрати,
Так старався, що тепер не може підняти.

Віршик про їжачка

Сушив гриби їжачок рівними рядками:
На кущах та біля нірки, і поміж пеньками.
Дивувались звірі всі в найближчій окрузі:
Чи поміститься усе в їжачковім пузі?

Казка про їжачка

Зроби килим їжачок
Із тоненьких голочок,
Прикрашав тим килимком маленьку хатинку,
Бо чекав у гості він всю свою родину.

Твір про їжачка

Писав листа їжачок другові єноту:
» Я до тебе не прийду — бо маю роботу.»
Єнот йому відповів:» То не страшно , брате,
Я зайнятий дуже теж — є ще що попрати!

Вірш про їжачка для дітей

Їжачиха їжака ніжно обіймала,
У дорогу за грибами його проводжала
На порозі помахала білою хустинкою:
«Повертайся! Я чекаю тебе з мандаринкою!»

Про їжака

Їжачок собі зробив із лози корзину,
Причепив корзину цю на колючу спину.
Мерщій біжить до садка, фрукти назбирати,
І до верху нагрузив — не може підняти.

Дітям про їжачка

Купив собі їжачок вудку для рибалки,
І пішов вловити рибу до старої балки.
Сидів майже дві доби — він же не ледащо!
Все дарма. А отже вудку купував він нащо?

Про їжачка

У весняний, у садок,
Поспішав їжачок,
Став під деревину,
Зняв свою свитчину,
Зняв маленькі босоніжки,
Стали босі його ніжки.
Під дереовм із води маленька калюжа,
Захотілось їжачкові у калюжу дуже.
малі лапки їжачка в воді лопотіли,
біга він туди, сюди, аж бризки летіли.
Льопа малий їжічок, грається весною,
Я стояла і дивилась, в дворі, під вербою.