У сапфіровій безодні, де дрімають кораблі,

Спить зірниця таємнича на самісінькому дні.

Вбрана в шати золотисті, магічні та ясні,

Та гострі шипи ховає на шовковіїм вбранні.

Крізь віки вона мандрує, тисячі її сестер

Причаїлися в коралах серед водяних озер.

Хоч тендітна вона з виду, та в душі вона — дракон,

Полювання задля їжі — це для хижака закон.

Завмирає, мов травиця, у підводному саду,

Заколисує увагу, насуваючи біду.

На лазурних хвилях грає, розважається тихцем,

Прикидається невинним і сіяючим вінцем.

І на вогник рибки плинуть, не вчуваючи кінця,

А вона розкриє пащу — й забере їх до лиця…

Все ковтає, мов туман, ця мисливиця мала…

В синім морі зірка сяє: хижа, гарна і німа!

26.03.26

В річці синій, край верби
Весело живуть бобри.
Менші братики пухнаті —
Працьовиті і завзяті.

Риють нірки аж на дні
Під водою, в глибині.
Хід направо, хід наліво —
Щоб тікати вчасно й сміло.

Гілку візьмуть — ще й листок,
Складуть греблю — от місток!
Не бояться хвиль води —
Все міцне у них завжди.

От які вони, бобри —
Дружні, мудрі трударі!
23.02.26

Восьминіжок, восьминіжок,

Має він аж вісім ніжок,

Та не знає восьминіжка,

То є ручки чи то ніжки.

Тож ніколи восьминіжка

Не купує босоніжки,

І всі рідні його босі,

Бо не вирішили досі:

Купувати черевички

Чи на ручки- рукавички?

Може це і смішно трішки:

Але босі восьминіжки!

02.12.25

Про медузу

Два медуза-карапуза

В морі бавились щоночі.

Мама-головна медуза,

Не сварила їх охоче.

А за що сварить синочків,

Хай гуляють малюки!

Не порвуть вони сорочки,

Тож пустують заллюбки

Лана Александрова

Вірш про медузу

Спокійно по морю медуза пливе,

Сьогодні медузі один рік мине,

Вітати прийдуть її друзі-медузи,

Вона одягла для них нові рейтузи.

А ще пригостити потрібно гостей,

Планктоних рачків запекти для дітей,

Мальків наварити,щоб стіл прикрашали

Щоб гості на довго її пам’ятали.

Адже уродини всього раз на рік,

І хоч у медузи недовгим є вік.

Вона хоче свято , її щоб вітали….

Таке ось медуза собі міркувала..

Й плила чорним морем,гостей частувати,

Й прикраси шукала, щоб хатку прибрати..

Медузам також свята хочеться дуже.

Бо всі хочуть жити у світі цім, Друже!

 Віршик про медузу

Безліч діток у медузи ,
Тато всіх не встежить враз,
Хоч пустують, карапузи,
Він не сварить їх щораз.

А ось з мамою не жарти,
Маму слухають завжди,
Й пустувати тут не варто,
Щоб не сталося біди.

Мама може покарати
І гулять не відпустити,
Вона маэ научати,
Й Зауваження робити.

Ось така в неї робота:
і любити, і сварити..
Мамі завжди є турбота,
Щоби розуму навчити..

Лиска

Лиса хвоста накрутила,пишно начісала,

Із усіма говорила, декого встрічала,

Їде «кума» така рада, і не оглядається,

А мисливець потихенько, ззаду підкрадається.

Стрельнув раз і стрельнув два,

Щось не вишло із ружжа..

Та лисиця так погналась,

Без хвоста вона зосталась.

Заховалася за дуба,

Добре, що зосталась шуба.

Кабан

Ось кабан, він є — боров,
Наломав немало дров,
Як він приближається,
Звірі всі ховаються.
Риє берег, під дубами,
Під зеленими мохами,
Всі дороги перерив
І не йде на перерив.
Якось яму він копав,
Сам у ямі ту упав.
Лежить і голосить,
Кажуть, лежить й досі.
Ой, не рийте ями ті,
Всяке бува у житті.

Про їжачка

Чистив зуби їжачок,
Чистив свитку з голочок,
Чуба гарно причесав,
І пішов собі на став.

Дітям про їжачка

Листочками прикрашав їжачок домівку,
На стіні повісив він із калини гілку.
Під дверима мох підбив,
Бо домівку він любив.

Вірш про їжачка

Під пеньком великим жив
Їжачок з жоною,
За грибами він ходив
Та за бузиною.
Чай пили вони удвох,
Удвох розмовляли.
І у гості із жоною
Їжачат чекали.

Віршик про їжачка

Лісом рухався грибок,
Під грибком тим їжачок,
До зими готується —
Грибами харчується.

Вірш про їжачка для дітей

Дощик крапав-накрапав,
Їжак в лісі заблукав,
Походив туди-сюди,
Набрав в чоботи води.
Воду виливає,
А дощ накрапає.

Малюкам про їжачка

Один малий їжачок не любив вмиватись,
Не любив оцей малий і перевдягатись.
Начіплялось на голки: листя, трава, шишка,
Отакий він їжачок — мала замухришка.

Вірш їжачок

Їжачок собі зробив чудову перину,
Носив листя, носив довго усяку травину.
Ну, а зверху настелив м’ягкими мохами,
Натомися і заснув догори ногами.

Їжачок

Їжачок взяв вихідний- треба відпочити,
Щось поправить, щось прибить чи загородити.
Цілий день, мов в колисі, бігає, мотається,
Вихідний- не вихідний, так лиш називається.

Маленький їжачок

По сусідству хто живе? Їжачок не знає,
Носить ягоди, гриби -не відпочиває.
І нема йому коли з сусідом дружити,
Ще грибів йому і ягід треба наносити.

Дітям про їжачка

Їжачок йшов по городу і зайшов до дядька в шкоду,
Бурячок і часничок, зелена петрушка,
Буде взимку їжакові духмяная юшка.
Славно овочі вродили і чудова грядка,
І тепер у їжачка добра повна хатка.

Їжачок вухатий

Вийшов вранці на поріг їжачок із хати,
Тут взялася чорна муха і давай дзищати.
Цебеніла, дзеленчяла, всяко докучала,
Укусити так хотіла, та голки стирчали.

Їжачиха

Їжачиха із калини зробила намисто.
І чванилась, і пишилась, начебто насмисне.
Вовк щось мовив за кущів, хотів щось спитати,
Їжачиха так шпурхнула — заблищали п’яти.

Пригоди їжачка

Виправ свитку їжачок,
Та й повісив на пеньок,
Нехай просихає,
Глянув їжак через час, а свитки немає.
Сидить в хаті він бідненький,
І голенький, і гладенький.

Їжачок

Дріботіли малі ніжки,
Їжачок спішив до річки,
Там єнот маленький жив,
Їжачок із ним дружив.

Про їжачка для 1 класу

Їжачок проліз крізь тин,
Їжачок був не один,
Їжачиха з голочками,
З колючими малючками.

Маленький їжачок

Їжачок з корзиною
Сховавсь за ялиною.
Десь колюченький зібрався.
А зібравшись-налякався.

Їжачок віршик

Їжачок був на дієті. Овочі скінчались.
Подивився на запаси — лиш сліди зостались.

Пригоди їжачка

Зачепився їжачок
Та за зрізаний пеньок.
Іде він і плаче —
Ось така невдача.

Вірш про їжачка

Зробив собі їжачок із лози корзину,
І корзину погрузив на колючу спину.
Мерщій побіг до садка дечого набрати,
Так старався, що тепер не може підняти.

Віршик про їжачка

Сушив гриби їжачок рівними рядками:
На кущах та біля нірки, і поміж пеньками.
Дивувались звірі всі в найближчій окрузі:
Чи поміститься усе в їжачковім пузі?

Казка про їжачка

Зроби килим їжачок
Із тоненьких голочок,
Прикрашав тим килимком маленьку хатинку,
Бо чекав у гості він всю свою родину.

Твір про їжачка

Писав листа їжачок другові єноту:
» Я до тебе не прийду — бо маю роботу.»
Єнот йому відповів:» То не страшно , брате,
Я зайнятий дуже теж — є ще що попрати!

Вірш про їжачка для дітей

Їжачиха їжака ніжно обіймала,
У дорогу за грибами його проводжала
На порозі помахала білою хустинкою:
«Повертайся! Я чекаю тебе з мандаринкою!»

Про їжака

Їжачок собі зробив із лози корзину,
Причепив корзину цю на колючу спину.
Мерщій біжить до садка, фрукти назбирати,
І до верху нагрузив — не може підняти.

Дітям про їжачка

Купив собі їжачок вудку для рибалки,
І пішов вловити рибу до старої балки.
Сидів майже дві доби — він же не ледащо!
Все дарма. А отже вудку купував він нащо?

Про їжачка

У весняний, у садок,
Поспішав їжачок,
Став під деревину,
Зняв свою свитчину,
Зняв маленькі босоніжки,
Стали босі його ніжки.
Під дереовм із води маленька калюжа,
Захотілось їжачкові у калюжу дуже.
малі лапки їжачка в воді лопотіли,
біга він туди, сюди, аж бризки летіли.
Льопа малий їжічок, грається весною,
Я стояла і дивилась, в дворі, під вербою.

пише не тільки серйозні вірші, а ще в неї є багато смішних та простих віршиків для малечі. І сьогодні я хочу представити вірші про зайчика. Коротенькі та веселі  вірші сподобаються і малюкам, і дорослим. Адже Соня Буре( Лариса Кобилянська — Строган) це ще моя мама, яка і навчила мене писати вірші . Щоб дарувати їх людям. А дітлахам дарувати радість та гарний настрій. А ще такими віршиками добре знайомитись зі світом тварин та рослин. Адже як краще розказаьти дитині про оточуючий світ, щоб їй було і цікаво і запам’ятовувалось? Тільки через казочки та віршики. А отже, насолоджуйтесь. І пишіть нам гарні коментарі та побажання. А ще у нас є свій канал на Ютубі, тож підписуйтесь на нього теж, аби не пропустити нові віршики.

https://www.youtube.com/watch?v=QYmg0Y1sR-Y&list=PLnOiQYRYRpdJmxAkvb6jmYVc4dEbOnqsh

Дитячі вірші про зайчика

Короткі вірші про зайчика

В зайчика на хвості реп’яшки стирчали,
Наче вони все життя там і проростали.
І кумедний хвостик той, наче чорні цятки.
І нервує через те сіреньке зайчатко.

Про зайця

Сірий заєць чистив зуби,
До весни змінив і шубу,
Вуха теж заєць розправив,
Може ще чогось прогавив?

Загадка про зайчика

На моему моріжку
Хтось стояв у кожушку,
Вушка довгі, лапки-сірі,
Як назвемо цього звіра?  ( зайчик)

* * *

В мене котик Кузя є.
Дивне кошеня моє:
Пишні в Кузі вусенята,
Хитрі в Кузі оченята.

Лапки м’ягкі і прудкі,
Волохаті та швидкі.
І пухнастий в Кузі хвостик,
І кумедний дуже ротик.

Коли Кузя грається -
Хитро усміхається.
Осьо Кузя мій упав,
Лапки догори підняв.

Коли Кузю чухаю,
То цей котик слухає.
Чи то сумка, чи пакет,
Швидко лізе оцей шкет.

Де яка коробочка-
Там Кузіна мордочка.
За столом Кузя сидить,
Значить буде щось просить.

Зеленії огірки Кузя полюбляє,
Пограється огірком, візьме -заховає.
На вікні Кузя сидить і все оглядає,
Що побачить котик мій-все повідомляє:

-Ось сіренькицй горобець сів на суху гілку!
- Ось на дереві сидить малесенька білка!
- Осьо Боря, наш сусід, під вікном копає-
Кузя знає цього Борю і щиро вітає.

Я люблю свого кота, просто обожаю,
З ним і каву п’єм удвох, удвох засинаєм.
Написала вірш про Кузю,
Ми с котом найкращі друзі.

Про єнота

У єнота день поганий,
Черевик валявсь порваний,
В шубці дирка, в шапці тоже,
І ніхто не допоможе.

Вірш про єнотика

Зашкорублі чобітки єнот узуває.
Та до ближньої ріки мерщій вирушає.
Прибіг! Глядь : а лід стоїть-осоки немає.
Опустив голівку сумно — додому вертає.
Ось така була у нього вечеря коротка:
Спати ліг і йому снилась осока солодка.

Хитрий єнот

У єнота вихідний. Лежить-спочиває.
Коли чує: їжачок його викликає.
Вийшов єнот на поріг:у чому причина?
Каже їжак єнотові:» Є в тобі провина.
Біля нірки наслідив, біг повз мою хату.
За оцю твою наругу прошу небагато:
Кошик яблук, краще — два.
А ще три морквини.
Щоб поправити діла
Й не було провини.
Єнот хитро подививсь,
І каже сусіду:
Буде це тобі колись,
Лиш сходи до діда
До мого, на горі.
Рак сидить й дрімає.
Кожен зна його в селі,
І кожен чекає:
Що як свисне врешті рак,
То звершаться справи.
Тож і ти чекай на знак,
Будеш тоді правий.
Та й пішов єнотик босий
В хатку, спочиває.
А їжак мабуть ще й досі,
Свист рака чекає.