Лиска

Лиса хвоста накрутила,пишно начісала,

Із усіма говорила, декого встрічала,

Їде «кума» така рада, і не оглядається,

А мисливець потихенько, ззаду підкрадається.

Стрельнув раз і стрельнув два,

Щось не вишло із ружжа..

Та лисиця так погналась,

Без хвоста вона зосталась.

Заховалася за дуба,

Добре, що зосталась шуба.

Кабан

Ось кабан, він є — боров,
Наломав немало дров,
Як він приближається,
Звірі всі ховаються.
Риє берег, під дубами,
Під зеленими мохами,
Всі дороги перерив
І не йде на перерив.
Якось яму він копав,
Сам у ямі ту упав.
Лежить і голосить,
Кажуть, лежить й досі.
Ой, не рийте ями ті,
Всяке бува у житті.

Про їжачка

Чистив зуби їжачок,
Чистив свитку з голочок,
Чуба гарно причесав,
І пішов собі на став.

Дітям про їжачка

Листочками прикрашав їжачок домівку,
На стіні повісив він із калини гілку.
Під дверима мох підбив,
Бо домівку він любив.

Вірш про їжачка

Під пеньком великим жив
Їжачок з жоною,
За грибами він ходив
Та за бузиною.
Чай пили вони удвох,
Удвох розмовляли.
І у гості із жоною
Їжачат чекали.

Віршик про їжачка

Лісом рухався грибок,
Під грибком тим їжачок,
До зими готується —
Грибами харчується.

Вірш про їжачка для дітей

Дощик крапав-накрапав,
Їжак в лісі заблукав,
Походив туди-сюди,
Набрав в чоботи води.
Воду виливає,
А дощ накрапає.

Малюкам про їжачка

Один малий їжачок не любив вмиватись,
Не любив оцей малий і перевдягатись.
Начіплялось на голки: листя, трава, шишка,
Отакий він їжачок — мала замухришка.

Вірш їжачок

Їжачок собі зробив чудову перину,
Носив листя, носив довго усяку травину.
Ну, а зверху настелив м’ягкими мохами,
Натомися і заснув догори ногами.

Їжачок

Їжачок взяв вихідний- треба відпочити,
Щось поправить, щось прибить чи загородити.
Цілий день, мов в колисі, бігає, мотається,
Вихідний- не вихідний, так лиш називається.

Маленький їжачок

По сусідству хто живе? Їжачок не знає,
Носить ягоди, гриби -не відпочиває.
І нема йому коли з сусідом дружити,
Ще грибів йому і ягід треба наносити.

Дітям про їжачка

Їжачок йшов по городу і зайшов до дядька в шкоду,
Бурячок і часничок, зелена петрушка,
Буде взимку їжакові духмяная юшка.
Славно овочі вродили і чудова грядка,
І тепер у їжачка добра повна хатка.

Їжачок вухатий

Вийшов вранці на поріг їжачок із хати,
Тут взялася чорна муха і давай дзищати.
Цебеніла, дзеленчяла, всяко докучала,
Укусити так хотіла, та голки стирчали.

Їжачиха

Їжачиха із калини зробила намисто.
І чванилась, і пишилась, начебто насмисне.
Вовк щось мовив за кущів, хотів щось спитати,
Їжачиха так шпурхнула — заблищали п’яти.

Пригоди їжачка

Виправ свитку їжачок,
Та й повісив на пеньок,
Нехай просихає,
Глянув їжак через час, а свитки немає.
Сидить в хаті він бідненький,
І голенький, і гладенький.

Їжачок

Дріботіли малі ніжки,
Їжачок спішив до річки,
Там єнот маленький жив,
Їжачок із ним дружив.

Про їжачка для 1 класу

Їжачок проліз крізь тин,
Їжачок був не один,
Їжачиха з голочками,
З колючими малючками.

Маленький їжачок

Їжачок з корзиною
Сховавсь за ялиною.
Десь колюченький зібрався.
А зібравшись-налякався.

Їжачок віршик

Їжачок був на дієті. Овочі скінчались.
Подивився на запаси — лиш сліди зостались.

Пригоди їжачка

Зачепився їжачок
Та за зрізаний пеньок.
Іде він і плаче —
Ось така невдача.

Вірш про їжачка

Зробив собі їжачок із лози корзину,
І корзину погрузив на колючу спину.
Мерщій побіг до садка дечого набрати,
Так старався, що тепер не може підняти.

Віршик про їжачка

Сушив гриби їжачок рівними рядками:
На кущах та біля нірки, і поміж пеньками.
Дивувались звірі всі в найближчій окрузі:
Чи поміститься усе в їжачковім пузі?

Казка про їжачка

Зроби килим їжачок
Із тоненьких голочок,
Прикрашав тим килимком маленьку хатинку,
Бо чекав у гості він всю свою родину.

Твір про їжачка

Писав листа їжачок другові єноту:
» Я до тебе не прийду — бо маю роботу.»
Єнот йому відповів:» То не страшно , брате,
Я зайнятий дуже теж — є ще що попрати!

Вірш про їжачка для дітей

Їжачиха їжака ніжно обіймала,
У дорогу за грибами його проводжала
На порозі помахала білою хустинкою:
«Повертайся! Я чекаю тебе з мандаринкою!»

Про їжака

Їжачок собі зробив із лози корзину,
Причепив корзину цю на колючу спину.
Мерщій біжить до садка, фрукти назбирати,
І до верху нагрузив — не може підняти.

Дітям про їжачка

Купив собі їжачок вудку для рибалки,
І пішов вловити рибу до старої балки.
Сидів майже дві доби — він же не ледащо!
Все дарма. А отже вудку купував він нащо?

Про їжачка

У весняний, у садок,
Поспішав їжачок,
Став під деревину,
Зняв свою свитчину,
Зняв маленькі босоніжки,
Стали босі його ніжки.
Під дереовм із води маленька калюжа,
Захотілось їжачкові у калюжу дуже.
малі лапки їжачка в воді лопотіли,
біга він туди, сюди, аж бризки летіли.
Льопа малий їжічок, грається весною,
Я стояла і дивилась, в дворі, під вербою.

пише не тільки серйозні вірші, а ще в неї є багато смішних та простих віршиків для малечі. І сьогодні я хочу представити вірші про зайчика. Коротенькі та веселі  вірші сподобаються і малюкам, і дорослим. Адже Соня Буре( Лариса Кобилянська — Строган) це ще моя мама, яка і навчила мене писати вірші . Щоб дарувати їх людям. А дітлахам дарувати радість та гарний настрій. А ще такими віршиками добре знайомитись зі світом тварин та рослин. Адже як краще розказаьти дитині про оточуючий світ, щоб їй було і цікаво і запам’ятовувалось? Тільки через казочки та віршики. А отже, насолоджуйтесь. І пишіть нам гарні коментарі та побажання. А ще у нас є свій канал на Ютубі, тож підписуйтесь на нього теж, аби не пропустити нові віршики.

https://www.youtube.com/watch?v=QYmg0Y1sR-Y&list=PLnOiQYRYRpdJmxAkvb6jmYVc4dEbOnqsh

Дитячі вірші про зайчика

Короткі вірші про зайчика

В зайчика на хвості реп’яшки стирчали,
Наче вони все життя там і проростали.
І кумедний хвостик той, наче чорні цятки.
І нервує через те сіреньке зайчатко.

Про зайця

Сірий заєць чистив зуби,
До весни змінив і шубу,
Вуха теж заєць розправив,
Може ще чогось прогавив?

Загадка про зайчика

На моему моріжку
Хтось стояв у кожушку,
Вушка довгі, лапки-сірі,
Як назвемо цього звіра?  ( зайчик)

* * *

В мене котик Кузя є.
Дивне кошеня моє:
Пишні в Кузі вусенята,
Хитрі в Кузі оченята.

Лапки м’ягкі і прудкі,
Волохаті та швидкі.
І пухнастий в Кузі хвостик,
І кумедний дуже ротик.

Коли Кузя грається -
Хитро усміхається.
Осьо Кузя мій упав,
Лапки догори підняв.

Коли Кузю чухаю,
То цей котик слухає.
Чи то сумка, чи пакет,
Швидко лізе оцей шкет.

Де яка коробочка-
Там Кузіна мордочка.
За столом Кузя сидить,
Значить буде щось просить.

Зеленії огірки Кузя полюбляє,
Пограється огірком, візьме -заховає.
На вікні Кузя сидить і все оглядає,
Що побачить котик мій-все повідомляє:

-Ось сіренькицй горобець сів на суху гілку!
- Ось на дереві сидить малесенька білка!
- Осьо Боря, наш сусід, під вікном копає-
Кузя знає цього Борю і щиро вітає.

Я люблю свого кота, просто обожаю,
З ним і каву п’єм удвох, удвох засинаєм.
Написала вірш про Кузю,
Ми с котом найкращі друзі.

Про єнота

У єнота день поганий,
Черевик валявсь порваний,
В шубці дирка, в шапці тоже,
І ніхто не допоможе.

Вірш про єнотика

Зашкорублі чобітки єнот узуває.
Та до ближньої ріки мерщій вирушає.
Прибіг! Глядь : а лід стоїть-осоки немає.
Опустив голівку сумно — додому вертає.
Ось така була у нього вечеря коротка:
Спати ліг і йому снилась осока солодка.

Хитрий єнот

У єнота вихідний. Лежить-спочиває.
Коли чує: їжачок його викликає.
Вийшов єнот на поріг:у чому причина?
Каже їжак єнотові:» Є в тобі провина.
Біля нірки наслідив, біг повз мою хату.
За оцю твою наругу прошу небагато:
Кошик яблук, краще — два.
А ще три морквини.
Щоб поправити діла
Й не було провини.
Єнот хитро подививсь,
І каже сусіду:
Буде це тобі колись,
Лиш сходи до діда
До мого, на горі.
Рак сидить й дрімає.
Кожен зна його в селі,
І кожен чекає:
Що як свисне врешті рак,
То звершаться справи.
Тож і ти чекай на знак,
Будеш тоді правий.
Та й пішов єнотик босий
В хатку, спочиває.
А їжак мабуть ще й досі,
Свист рака чекає.

Пригода з  колодцем

Ось колодяць у дворі старий-престарезний.
Журавель з відром стояв, доволі кремезний.
Я сів спритно у відро, журавель схитнувся,
У колодязі, в воді, я аж захлинувся.
Дід драбину приволік, витягнув небогу,
І сказав мені сердито: «Збирайся в дорогу!»
Зібрав свого рюзказа, дав трохи і грошей,
І промовив:»Їдь додому, хоч ти і хороший!
Хай глядять тебе батьки, ти ж бо їх дитина,
А мені не треба горя чи якась провина!»
Так недовго гостював в гостях я у діда,
Чогось дід мене прогнав, й не пускав два літа.
Може трохи виний я -то тоді я каюсь,
Проте більш на «журавлі» я вже не катаюсь.

Поїздив верхи

Захотілося мені
Поїздити на коні,
Я до діда приїджав,
Дуже діда я прохав.
Дід, як міг, так упирався,
Та таки нарешті здався.
Вивів коня із хліва,
І рядном його вкрива.
Кінь копитом грає,
Дід мене навчає:
«Ось уздечка, для управи, конем управляти.
Трохи треба під живіт коня підганяти.
П’ятки в боки підбивай, не спіши спочатку.
Коня враз не розганяй — усе по порядку.»
Підсадив мене старий, поправив стремена,
Кінь танцює піді мною -»худоба скажена».
Гриву вітер розвиває, дзеленчять удила,
Чую нутром — у коневі неміряна сила.
Як пришпорив я коня -вітер дує в вуха,
Смикаю я за уздечку — кінь мене не слуха.
Вилетіли із двора, земля затремтіла,
Бачу, щось воно не те, між ніг заболіло…
Сідла в діда не було, не було тороки,
Нащо я оце придумав -не було мороки.
Закладало мені вуха, очі засльозилися,
Так неслись ми із конем -мало не розбилися.
Між ногами такий біль, що не передати,
Думаю:» А ну його! Буду повертати!»
Де там! Кінь на диби встав, щось я видно схибив,
Кінь сильніше ще помчав, мене з себе скинув!
Розплатався на землі, та «зірки рахую»,
Де той кінь подівся враз -я уже й не чую.
Болить в мене голова, спина болить, тім’я,
А загальний стан такий, наче із похмілля.
Ледве ноги волочу, лізу я до хати,
Де той кінь? Куди побіг? Де його шукати?
Ішов ледве по селі, за плоти тримався,
В другій половині дня я таки добрався.
Дід коня свого поїв чистою водою,
Посміхнувся мені дід: «Що було з тобою?».
Я нічого не сказав. Що маю казати?
Ледве ноги волочу, ледь пливу до хати…
Вже давно діда нема і коня немає.
А цю подорож верхи добре пам’ятаю.
Усміхаюсь я тепер, бо вже відболіло,
Всяка справа має хист, як робити вміло.

І пораду як дають, то треба приймати.
Щоби потім не прийшлося голосно стогнати!

Як я плавав у ставку

Я корито в діда взяв
І пішов собі на став.
Став старенький вже давно,
Плавать хочу всеодно.
Ті, що поряд проживали
У ставок понакидали:
Старі лахи, шифер, дрова,
Що валялося довкола.
Але он, посередині,
Є вода, блищить в долині.
Зняв сорочку і сандалі,
Пхнув корито в воду далі,
Палкою впираюся,
В «човен» забираюся.
Ой, пливу, пливу і ось
Трохи води набралось,
Став «корабль» потопати,
Тра життя своє спасати!
Трохи бік мені закляк-
Я корита в воду -»Ляп»!
Тіна чорна, мул, гіллячя,
Бовтаюсь в ставку, аж плачу.
Чую, ноги загрузають,
Думаю, що потопаю.
Повз ставка ішов сусід,
Хоч старий, та крепкий дід!
Нахилив вербу гіллям
І сказав:»Чіпляйся там!»
Витяг мене, пішов далі.
Взяв сорочку я, сандалі,
Плівся в дідову господу,
Думав, що ніколи в воду….
Вдома довго відмивався,
Наче в пеклі я качався.
Нащо кидати в ставок
Усяку негоду?
Через свинських селюків
Мав оцю пригоду!

написала багато веселих та смішних віршиків про всих звіряток, які живуть на Поліссі. Адже вона сама живе майже біля лісу і тому бачить багато цікавого навколо себе. А дітлахи, прочитавши віршики, навчаться не тільки любити оточуючий світ, але й пілкуватися про нього і розуміти, що у звіряток теж є своє життя і свої проблеми.

БОРСУЧКОВА ПРОБЛЕМА

Чухав вухо борсучок

Об ялиновий сучок.

Чухав і об дуба -

Летить мотлох з вуха,

Пошкодилась шуба….

І об вільху чухав він,

А оно їще верба..

Вуха чухаються досі-

Отакі в нього діла.

НЕ ГОСТИННЕ ПРИГОЩАННЯ

Із малини киселю лиска наварила,

І до себе на гостину вовка запросила,

Сидить сірий за столом, розчепірив вуха.:

Оце тобі пригощання, оце оплєуха!

ЗАПАСЛИВИЙ ХОМ’ЯЧОК

У коморі прибирав Хом’як чималенький,
Сам розкішний хлопчик був і дуже пухкенький,
Щічки повнії зернят — залишки запасу,
А до весни ще далеко, є ще трохи часу.

ХОВРАШОК_СВИСТУНЕЦЬ

Ховрашок у кожушку

Сидить паном на лужку,

Засвистів той ховрашок-

Розстібнувся кожушок.

Голодний вовк

Вовк пішов помірять снігу,

Бо ще довго до обіду,

І нема йому що їсти,

Не сидиться вже на місці.

ПЕРШИЙ ШПАК

Шпак веселий в садочку учора з’явився,

Трохи посвистів бадьоро і кудись подівся.

Бо морози весняні печуть-припікають,

Ось тому шпачок малий більш не прилітає.

МАЛЕ ОЛЕНЯТКО

Малесеньке оленятко по лісі ходило,

Видно теє оленятко в лісі заблудило.

Замекало бідолашне, кличе свою маму,

Олениха поспішала малими слідами.

ДВА БОБРИ

Два бобри пиляли дуба,

Запотіли в обох шуби,

Ох, втомилися бобри -

Полягали догори.

ТХОРОВА СКАРГА

Тхорик написав листа

Подружці лисиці:.

«Щось надуло живота

І вночі не спиться.

Всі запаси вже поїв-

Зима не кінчається.

Хочу їсти, як завжди,

Живіт надувається.»

ЛОСЬ

Лось ревів і рогом стука:

Вже набридла зимня скука.

В лісі снігу до грудей,

Не співає соловей..

Ох, зима ця затяжна!

Хай скоріше би весна!

Спить медвідь, трави немає!»

Лось реве, а ліс- дрімає!

Вірш про жабку

Жабка лапку підіймала,

Жабка родичам махала.

І сказала:»Ква!

Як у вас діла?»

Вірш про курку

Курка півневі сказала:

- Я ніколи не співала.

Хочу я співать нівроку,

Відвези на караоке!»

Вірш про козлика

Козлик Боря відвязався,
І по вулиці мотався,
І сказав той козлик:»Ме!
А хто мене дожене?»

Загадка

По розкішному лугу
Я за коником біжу.
Ось зелений коник мій, хочу покататись,
Як же зветься коник цей? Я хочу дізнатись!
він — зелений стрибунець, по травичці скаче,
Як назвемо коника, підскажи, козаче!

]]> https://virshi.in.ua/virshi-pro-zviryat-sonya-bure/feed 0 https://virshi.in.ua/pro-kotika-virshi-soni-bure https://virshi.in.ua/pro-kotika-virshi-soni-bure#comments Sat, 23 Jan 2021 21:07:41 +0000 http://stixoplyot.ru/?p=5916

Художник: Лана Александрова

Вірш про котика

Копав котик собі яму,

Звечора копав до рану,

Копошився, напрягався,

І вже добре окопався.

Віршик про кота

Котик дуже полюбив сусіднюю кицю,

І тепер котові тому уночі не спиться.

В серці туга не проста

Хто любив — пойме кота.

Про кота

Сидить котик під вербою
Із опухшою щокою,
Вуса поламалися,
З сусідом змагалися.

Вірш про півників

Два півники, два півники,
Горох молотили.
Замісили хліб з гороху,
Пиріжки місили.
Пригощали всяких звірів,
Всіх, хто пригощався,
Нема хліба й пирогів,
Один пил зостався.

Вірш про Равлика

Равлик з хати виповзав,
Трохи світу повидав,
Настрожив вушка,
А це що? Петрушка?
Це окріп? Це мята?
Знов сховавсь до хати!

Віро про буслика (лелека)

Ходив бусол по городу
І носив у дзьобі торбу,
Торбу кинув нам під хату
І давай мерщій тікати.
Мама торбу ту забрала,
В хаті торбу розв’язала.
Виглядають рученята,
то була сестричка Ната.
Щоб ви знали де ті Нати у світі беруться,
Коли бусли коло хати, хитруни пасуться!

Задачка про овочі

Дві морквини у Марини,
Два огірка в Гната,
скільки буде овочів,
Якщо разом взяти?

Про лева

В зоопарку лев сидів,
Патлатий і дужий.
-Ти злякався того лева?
-Ні, кажу-не дуже!

Вірш про каченя

Якось одне каченя від зграї відбилось,
Полоскалось, і купалось, мале, веселилось.
Підпливло під самий берег-ряску вибирає,
А на березі , в кущах, лисиця чекає.
Як побачив я оце, та мерщій до двору!
Відвязав собаку свою, велику Аврору,
Та собака полетіла, лисиця — на дуба,
От не знаю, чи всталася у лисиці шуба.
Врятували каченя удвох ми з собакою,

А воно пливе і крче: «Дуже вам я дякую!»

Віршик про деркача

Цілий день співав деркач-серце хвилювалось.
Значить до весни уже трішечки осталось.

Вірш про деркача

У сусідньому садку деркач деркачує.
Та пташечка своїм серцем весноньку почує.
Так деркоче птаха та-перелив співочий.
Кличе весну чарівну-наближати хоче.

Дві ворони

По дорозі лісовій ішли дві ворони.
Ті ворони лісові дуже забобоні.
-Бачиш! дерево лежить,зламалось, упало?
Як би впало на голову, травм було б немало.
А оно стирчіть пеньок, покритий снігами!
Не побачила б, упала! Горе із ногами!
А осьо оцей сугроб завалить щосили..! -
Налякалися ворони й взяли і полетіли.

Два підсніжники

Два підсніжники під дубом виросли синенькі.
Дуб розправив свої віти- до весни близенько.

Три берізки

Три берізки, тонкі кіски, про щось говорили.
Обтрусили шапки з снігу — віття розпустили.
Їм весна чісала кіски, вітром продувала.
І красунечкам берізкам пісеньок співала.

Боброві дітки

Хата у бобра схилилась, стіни розійшлися.
Діти вже повиростали — у ліс подалися.
Сидить бобер в смуті гіркій, не чім радіти.
Отак і в людей бувають отакі ось діти.

Березовий сік

Сонце сіло на березу, теплом розливається,
І від сонечка береза соком наливається.
Крону в небо підняла — вітами махає,
Чистий сік, немов кришталь, у березі грає.

Дівчина-весна

Що ті чорнії шпаки в садку наробили!
Своїм щебетом, піснями, сад заполонили.
А мелодія весни линула полями,
Ішла дівчина-весна з світлими косами

Качка та курка

Стоїть качка біля річки
На одні качачій ніжці,
Курка так собі сказала:
«Ти диви, яка постава!»
Нахилилась курка та
на тоненьку ніжку,
Повалилась і упала,
Шубовснула в річку.
Тож наслідувати тра
Лишь розумні речі,
Бо іноді така гра
Буде недоречна.

Лиска

Руда лиска в вишиванці йшла поміж кущами,
Прогортала собі стежку легенько руками.
М’яко ніжки дріботіли, травичка м’якенька -
Йшла лиска через ліс — врочиста і гарненька.

Вірш про півників

Два півники, два півники, Горох молотили. Замісили хліб з гороху, Пиріжки місили. Пригощали всяких звірів, Всіх, хто пригощався, Нема хліба й пирогів, Один пил зостався.

Вірш про Равлика

Равлик з хати виповзав, Трохи світу повидав, Настрожив вушка, А це що? Петрушка? Це окріп? Це мята? Знов сховавсь до хати!

Віро про буслика (лелека)

Ходив бусол по городу І носив у дзьобі торбу, Торбу кинув нам під хату І давай мерщій тікати. Мама торбу ту забрала, В хаті торбу розв’язала. Виглядають рученята, то була сестричка Ната. Щоб ви знали де ті Нати у світі беруться, Коли бусли коло хати, хитруни пасуться!

Задачка про овочі

Дві морквини у Марини, Два огірка в Гната, скільки буде овочів, Якщо разом взяти?

Про лева

В зоопарку лев сидів, Патлатий і дужий. -Ти злякався того лева? -Ні, кажу-не дуже!

Вірш про каченя

Якось одне каченя від зграї відбилось, Полоскалось, і купалось, мале, веселилось. Підпливло під самий берег-ряску вибирає, А на березі , в кущах, лисиця чекає. Як побачив я оце, та мерщій до двору! Відвязав собаку свою, велику Аврору, Та собака полетіла, лисиця — на дуба, От не знаю, чи всталася у лисиці шуба. Врятували каченя удвох ми з собакою,

А воно пливе і крче: «Дуже вам я дякую!»

Віршик про деркача

Цілий день співав деркач-серце хвилювалось. Значить до весни уже трішечки осталось.

Вірш про деркача

У сусідньому садку деркач деркачує. Та пташечка своїм серцем весноньку почує. Так деркоче птаха та-перелив співочий. Кличе весну чарівну-наближати хоче.

Дві ворони

По дорозі лісовій ішли дві ворони. Ті ворони лісові дуже забобоні. -Бачиш! дерево лежить,зламалось, упало? Як би впало на голову, травм було б немало. А оно стирчіть пеньок, покритий снігами! Не побачила б, упала! Горе із ногами! А осьо оцей сугроб завалить щосили..! — Налякалися ворони й взяли і полетіли.

Два підсніжники

Два підсніжники під дубом виросли синенькі. Дуб розправив свої віти- до весни близенько.

Три берізки

Три берізки, тонкі кіски, про щось говорили. Обтрусили шапки з снігу — віття розпустили. Їм весна чісала кіски, вітром продувала. І красунечкам берізкам пісеньок співала.

Боброві дітки

Хата у бобра схилилась, стіни розійшлися. Діти вже повиростали — у ліс подалися. Сидить бобер в смуті гіркій, не чім радіти. Отак і в людей бувають отакі ось діти.

Березовий сік

Сонце сіло на березу, теплом розливається, І від сонечка береза соком наливається. Крону в небо підняла — вітами махає, Чистий сік, немов кришталь, у березі грає.

Дівчина-весна

Що ті чорнії шпаки в садку наробили! Своїм щебетом, піснями, сад заполонили. А мелодія весни линула полями, Ішла дівчина-весна з світлими косами

Качка та курка

Стоїть качка біля річки На одні качачій ніжці, Курка так собі сказала: «Ти диви, яка постава!» Нахилилась курка та на тоненьку ніжку, Повалилась і упала, Шубовснула в річку. Тож наслідувати тра Лишь розумні речі, Бо іноді така гра Буде недоречна.

Лиска

Руда лиска в вишиванці йшла поміж кущами,
Прогортала собі стежку легенько руками.
М’яко ніжки дріботіли, травичка м’якенька -
Йшла лиска через ліс — врочиста і гарненька.

пише не тільки серйозні вірші, а ще в неї є багато смішних та простих віршиків для малечі. І сьогодні я хочу представити вірші про зайчика. Коротенькі та веселі  вірші сподобаються і малюкам, і дорослим. Адже Соня Буре( Лариса Кобилянська — Строган) це ще моя мама, яка і навчила мене писати вірші . Щоб дарувати їх людям. А дітлахам дарувати радість та гарний настрій. А ще такими віршиками добре знайомитись зі світом тварин та рослин. Адже як краще розказаьти дитині про оточуючий світ, щоб їй було і цікаво і запам’ятовувалось? Тільки через казочки та віршики. А отже, насолоджуйтесь. І пишіть нам гарні коментарі та побажання. А ще у нас є свій канал на Ютубі, тож підписуйтесь на нього теж, аби не пропустити нові віршики.

https://www.youtube.com/watch?v=QYmg0Y1sR-Y&list=PLnOiQYRYRpdJmxAkvb6jmYVc4dEbOnqsh

Дитячі вірші про зайчика

Короткі вірші про зайчика

В зайчика на хвості реп’яшки стирчали,

Наче вони все життя там і проростали.

І кумедний хвостик той, наче чорні цятки.

І нервує через те сіреньке зайчатко.

Про зайця

Сірий заєць чистив зуби,

До весни змінив і шубу,

Вуха теж заєць розправив,

Може ще чогось прогавив?

Загадка про зайчика

На моему моріжку
Хтось стояв у кожушку,
Вушка довгі, лапки-сірі,
Як назвемо цього звіра?  ( зайчик)