Вірші про морську зірку
У сапфіровій безодні, де дрімають кораблі,
Спить зірниця таємнича на самісінькому дні.
Вбрана в шати золотисті, магічні та ясні,
Та гострі шипи ховає на шовковім вбранні.
Крізь віки вона мандрує, тисячі її сестер
Причаїлися в коралах серед водяних озер.
Хоч тендітна вона з виду, та в душі вона — дракон,
Полювання задля їжі — це для хижака закон.
Завмирає, мов травиця, у підводному саду,
Заколисує увагу, насуваючи біду.
На лазурних хвилях грає, розважається тихцем,
Прикидається невинним і сіяючим вінцем.
І на вогник рибки плинуть, не вчуваючи кінця,
А вона розкриє пащу — й забере їх до лиця…
Все ковтає, мов туман, ця мисливиця мала…
В синім морі зірка сяє: хижа, гарна і німа!
26.03.26
