Лев і кошеня

В зоопарку кошеня

Якось лева стріло.

Хоч воно й не тигреня,

Та трималось сміло!

Спинку вигнуло дугою,

Серце — калатало.

«Ми не бачились з тобою!

Хто ти?» — запитало.

Від зухвалості такої

Лев аж остовпів:

«Цар звірів пред тобою!» —

Грізно заревів.

Та злякати кошеня

Було геть непросто:

«Ми з тобою — як рідня,

Хоч малий я зростом!

Тож на мене не ричи!

Трішки спокійніше!

Все-таки ми — родичі,

Не якісь там миші!»

Лев і каша

 

Лев сьогодні озвірів!
Він нічого ще не їв!
Приносили йому кашу,
насипали повну чашу.

Але леву м’ясо треба,
Лише в ньому є потреба.
Кашу викинув в смітник,
й настрій в нього геть поник.

В животі — переворот,
Аж злякався бегемот.
Лев гирчить страшенним басом:
Дайте швидко мені м’яса!

Я не лось і не баран,
я не їм траву й бур’ян!
Довго лев ревів, сварився,
Поки зовсім не втомився.

Спати ліг голодний, злий,
Видався цей день важкий…
І всю нічку леву снилось,
Як м’яско йому варилось.

А на ранок, як завжди,
Принесли йому води,
І багато м’яса дуже.
Лев скоренько так одужав.

Враз затих і рев, і крик…
Кожен їсть лиш те, що звик.
Отже, друзі, варто знати:
Чим, кого й як годувати.

вірш про Лева

Він за тигра нижчий зростом,
Хоч і виглядає просто.
Його знає цілий світ-
Він могутній дужий кіт.

У савані грізний рик
Чути кожен звір вже звик.
Він величний та красивий,
Неймовірно він сміливий.

Має він розкішну гриву,
Хоч ричить бува жахливо.
Звірів всіх могутній цар!
Це наш Лев — природи дар!

Лев та їжачок

Якось лев наш захворів…
Їжачок приніс грибів,
Приніс меду, приніс чаю:
- Леве! Друже! Виручаю!

Пий чайок, мій любий друже,
Щоб скоріше ти одужав!
Щоб веселий був завжди,
Не траплялось щоб біди!

Лев так грізно подивився-
Їжачок вмить засмутився.
-Що несеш мені,Їжак?
Ти глузуєш з мене так?

Я ж бо м’ясо полюбляю!
Їжачок вже не чекає -
Враз клубочком обернувся,
І до лісу геть метнувся!

Більш до лева з даруванням
Він не йде із лікуванням.
Осторонь його обходить,
В гості більше не приходить

Лев дарунків дуже жде:
— Чом це Їжик не іде?
Може, хтось йому розкаже?
На помилки ці покаже?

Лев тоді замовк на мить,

Стало соромно, стоїть.

Він до їжачка пішов,

І пробачення знайшов.

— Друже, я тебе образив,

Серце твоє дуже вразив.

Ти прийми мої слова,

Бо дружба в лісі — жива.

Пам’ятай про це і ти:
Друзів треба берегти!