Йшла Людина рідним краєм… крізь життя.
Навкруги минали дні, минали ночі..
Хтось добро творив до самозабуття,
Хтось до золота й багатства був охочий.

Він себе зустрічним радо дарував.
В кожнім вперто бачив брата та Людину,
Хтось приймав, а дехто підло посилав
Те, наповнений чим був, йому у спину.

Хтось молитвою його благословляв,
Хтось шипів образи й посилав прокляття,
Дехто заздрив, а хтось ницо кепкував,
Наче люди, вурдалаки, а не браття.

І розпалювали розбрат між людей,
Ворожнечою ставала їхня мова…
Розпинали на хресті задля ідей,
Щоби ненависть була всьому основа.

І вдалося …все змішали на Землі
Правда -скинута, брехня тепер на троні..
Не в пошані слово честі й вчителі,
І країна б’ється зранено в агонії.

Проте знову відрождається Пророк.
Знов веде країну і людей до світла..
Видно має Дхарму від самих зірок,
Щоб країна збереглася і розквітла…

Він страждає за людей і світлі мрії
Й кожен раз нам шанс дають, щоб Він воскрес
Бо це місія: в хвилини безнадії
Нести хрест свій до самісіньких небес.

Він приходить знов, щоби навчити жити,
Нагадати: понад все — людське життя
Тільки в Нього знов летять прокляття й квіти,
Тільки знову Він піде у Небуття.

Сотні літ… А може тисячі… як знати…
Все міняється: пророк, країни, люди…
Що сьогодні подадуть на битім блюді?
І кого сьогодні будем розпинати?

2026

Та, що малює орбіти

Я можу… летіти в простори стрімкі.
Я можу… у захід, мов кішка, тікати.
А ти можеш битись на власній війні,
Та пекло твоє не дасть рай твій пізнати.

Я можу… купатись у сяйві зірок,
Читаючи вірші, Богів шанувати.
Гойдатись на хвилях, літать між хмарок,
І рими для нових рядків вимагати.

Дозволено все, а всім іншим — табу!
Для себе інакші світи відкриваю.
Лечу повз орбіти і шлях свій кладу
Туди, де всі правила я відкидаю.

Я можу… бажанням відвести біду,
Кохати без дозволу, сили давати.
Безцінним дарунком по долі пройду,
Надію зневіреним знов дарувати.

Я — таємниця! Чарівна та вільна!
У долонях моїх — тече сила безмірна
Я пам’ятаю, хто я є насправді:
Я непідвладна земній жодній владі!

8.05.26