9 травня ми відзначаємо День Перемоги над німецько -фашистськими загарбниками. В цей День ми не тільки вітаємо наших ветеранів, але й вшановуємо пам’ять загиблих у Другій світовій війні. І вірші до Дня Перемоги скажуть за нас ті слова вдячності, які ми хотіли би сказати усім, хто воював та визволяв нашу країну від загарбників. Хто поклав своє життя, щоб ми змогли народитись. Ці вірші до Дня Перемоги написані не словами, вони написані серцем. Тож читайте їх своїм ветеранам, своїм дітям та онукам, щоб вшанувати перших та заставити задуматись останніх.

Вірш до Дня Перемоги

Дев’ятого травня розквітли сади,
Дев’ятого травня нам сонечко сяє,
Життя захистили колись нам діди,
І ми їх вшановуєм, ми -пам’ятаєм.

Вже 70 років пройшло від тоді,
Коли наші прадіди мир відстояли,
І ми їм вклоняємось аж до землі,
За те, що вони нам цей світ дарували.

Хтось згинув в боях, хтось додому прийшов,
І потім країну з руїн підіймали.
Цей день в саме серце, мов промінь, ввійшов,
І дітям розкажемо, щоб пам’ятали:

Про подвиг народу, про страшну війну,
Про перемогу, про вдячність та втрати,
Про героїзм та велику ціну,
Про те, що не маємо права мовчати.

І говорити не тільки раз в рік,
Коли за вікном місяць травень буяє…
Забути війну, то тяжкий буде гріх,
Забуте завжди людству горе вертає…

Ми вдячність свою пронесем крізь життя,
Ми будемо завжди про них пам’ятати,
І пам’ятю з нами ввійдуть в майбуття
Герої, що мир наш змогли відстояти.

8.05.2015

Вірш на 9 травня

Одягну сьогодні червоного мака,
Наче крапля крові -чую її смак.
Пам’яті моєї скромная відзнака,
Шани і скорботи -символічний знак.

І згадаю діда, прадіда могилу,
Всіх кого не знала й хто поліг в боях,
Хто помер від голоду, статили, чи вбили,
І кому на долю випав тяжкий шлях…

Поклонюся низько, запаливши свічку,
Серцем заридаю, тут не до пісень..
Головне, щоб потім, не ввійшло би в звичку
Байдуже-цинічно відзначать цей день.

Пафосу не треба, стрічок і параду
Ряжених воєних, квітів у руках…
Ми повинні дітям розказати правду,
Й вдячність та пошану зберегти в серцях.

9.05.2016

До 9 травня

 

Хтось же має всю правду нарешті сказати:
Ми -нащадки героїв тієї війни.
Ті, хто знають про біль та гірку ціну втрати.
Розказати, про що побоялись вони….
Правда має колись з наших вуст розлітатись,
Хоч прабабця казали:»Мовчи та терпи..»
Мають люди та світ вже нарешті дізнатись,
Що ховають в собі мовчазнії степи..

Що ховають ліси, поле всіяне житом,
І кого у степу той курган схоронив?
Всі герої були, чи хтось може транзитом
Ордена та медалі собі почепив?

Всім пошана сьогодні? Чи всіх шанувати?
Що насправді було і що мало свій слід?
Час настав нам сьогодні усе розказати,
Щоб спокійно лежав у могилі мій дід.
7.05.2017