Патріотизму треба навчати діток змалку. І патріотичні вірші про Україну, про прапор, про свою землю допоможуть малюкам зрозуміти, що таке патріотизм. Допоможуть навчитись любити свою Батьківщину. Патріотичні вірші можна читати у школі чи дитячому садочку. Можна вчити з малюком напам’ять. Також патріотичні вірші малеча може розказати  на якомусь святковому заході. Адже патріотичні вірші написані легкою мовою щирота просто. Читайте діткам патріотичні вірші про Україну, про свій край, про прапор. До речі, 23 серпня Україна святкують День прапору і вірш, написаний про український прапор буде якраз доречний, щоб дітки змогли його прочитати на заході з нагоди цього дня.

Вірш про прапор

Намалюю небо синє,
В небі — буслики малі…
А на полі — жито спіє,
І комбайни — кораблі…

Намалюю Україну,
І у розпалі жнива….
Маму, тата і дитину,
Що врочисто гімн співа…

Сине небо, жовта нива-
Голосисті солов’ї…
Україно, будь щаслива!
Ти найкраща на Землі!

Встану рано на світанку,
Стрічку в косу заплету,
Одягнусь у вишиванку,
І мов квітка — розцвіту.
В мене личико біленьке,
Я гарненька-мов весна!
Україночка маленька,
Наче зірочка ясна!

Але на жаль, не тільки дітейтреба навчати патріотизму. Багато дорослих людей не розуміють, що нехтуванняч землею, нп якій ти народився чи народив своїх дітей призводить до того, що ти, як отой байстрюк, без роду та племені. Не шануєш ані землі своєї, ані країни, то як ти можеш шанувати матір та батька? Адже людина, яка не розуміє, що патріотизм, це нормальне явище, це -природнє явище для людини розумної, свідомої, у якої не мозок осла, а людини. Патріотизм, це не чекаючи подачок від держави чи якихось преференцій.Це йти і навпаки, самому щось робити..Для себе. Для друзів. Для родини, міста, країни. Патріотизм -це чемність та вихованність, це поважання своїх традицій, це охайність у суспільстві. Це не цвиркання між зубами  на землю, а підмів у своєму під’їзді, посміхнувся сусідові, налив і подав чаю слюсареві, який виліз з подвалу вашого дюому, весь втомлений та замурзаний. Цк навчання дітей люиби свій край, природцу, тваринок та чемно ставитись до дорослих. це-вихвання. це багато чого такого, коли живеш у країні ірозумієш, що цю країну ти зроюив сам.. і такі як ти.. і що від тебе багато чого залежить.. а неповага до країни призводить до неповаги до людини. адже як модна поважати людину, яка сама не вміє це робити… а ще, патріотизм. це коли тобі болить твоя країна….це її рани-твої рани.. її біль-твій біль.. а її гордіть-твоя..

Не прости

Не прости, будь ласка, ніколи…
За сусіда — Миколу в полоні…
І за страх, що у серці коле..
І за сльози за ним..солоні…

Не прости, будь ласка, за сина
В Іловайськім котлі убитим
Офіцером російським в спину….
За надію..непережиту…

Не прости оті рученята
Що тримають батькові руки..
У труні…а їх так багато…
Тих сердець, що не хтять розлуки..

Не прости за слова «ніколи»…
«Він на небі».. «А де мій тато?»
І за дошки на стінах школи….
Намагайся це не прощати..

Бо пройде ще часу чимало ,
Пам’ять може щось загубити…
Як країну твою вбивали..
Ти не маєш права … простити..

Навіяло постом мого друга,  волонтерки із Краматорська Таніти Армін:
пам’яті Костіка та всіх загиблих хлопців

15.01.2017

Живу я у свої країні

Живу я у своїй країні,

Де небо, голубе, як льон,

Де море — шовковисто-синє,

І де лунає кілька мов.

Я хочу в спокою та мирі

Свою країну підіймать,

Де люди — добрі, світлі, щирі,

Де дух свободи не зламать.

Та чорні хмари небо вкрили

Свинцем, нам дихать не дає,

Молюся:” Боже, дай нам сили,

Щоб захистить життя своє!”

Та зірка наша не погасла,

Країна нам — понад усе!

Звучать патріотичні гасла -

Народ на боротьбу встає!

Ми захистимо нашу неньку,

Такий народ не подолати,

У нас бо, як писав Шевченко:

Повстане син та поруч мати.

Кобзар писав-бо нам :”Єднайтесь!”,

Країну ми не продамо,

Схід,Захід, Південь — піднімайтесь,

Та відсіч ворогам дамо!

Сбудуєм новую країну,

Щоб край наш, мов троянда цвів!

Славімо,браття, Україну!

Як нам Шевченко заповів!

Батьківщину не обирають

Ці люди..вони-не моя Батьківщина.
З бутилкою пива, цигарка у роті,
Що вчать, як кота краще вдарити, сина,
Що так і живуть у культурній злидоті.

Ці люди.. Ми просто живем в однім місті
Я просто їх бачу у свОїй країні.
І хрестяться на куполи золотисті,
А потім у парку ведуться, мов свині.

Ці люди.. Ми мусимо їх наблюдати,
Від них ані користі, ні антуражу.
Країну не хочуть вони будувати,
І часто ідею несуть світом вражу.

Що є виховання -їх діти не знають,
І всьому є винні -батьки їх причина!
І хоч Батьківщину і не обирають,
Ці люди ..Вони не моя Батьківщина!