Я  не тільки пишу вірші. Я — таролог та спеціаліст допомагаючих професій. Тобто людина, до якої іноді приходять на консультації не тільки про бізнез попитать. А і  про відносини. І бачачи, скільки чудових чоловіків та жінок не можуть влаштувати своє особисте життя, знаючи деякі факти зворотньої сторони цього, мені захотілося поділитися з вами думками. А раптом, саме мої слова змінять чиєсь життя на краще? Розкажу вам притчу:

У одного дядька була дача. І там росли такі гарні яблука. Великі, соковиті, запашні. Та був у того дядька заздрісний сусіда. Такий лихий зажди, все йому мало було. Навіть виглядав так: сухенький та гостроносий. З маленькими злющими оченятами та тонкими губами.

І ось цей сусіда не міг виростити таку яблуню. У нього взагалі все погано росло. Бо у ненависті та жовчі погано щось росте. І він дуже заздрив Дядькові, назвемо його Микола, що в того врожаї, і сім’я дружня, і сам він справний. А жінка яка! А син!.

І ось якось почав він мститися суідові Миколі. А як може мститися сусід по дачі? Правильно, робити пакості усялікі. То гіллячя обріже зі своїх дерев та накидає на паркан, то траву зкосить та згребе під воріьтми. Дивився на те все дядько Микола і розумів, який же несчасний сусід, що такий лихий.

Одного дня, було це в серпні, коли яблуня дала гарного врожаю і стиглі, важкі та соковиті яблучка аж згинали долу яблуньку, приїхав Дядько Микола з сином зібрати яблук та побачили, що під їх дверима хтось наклав величезну купу… фекалій… Зрозумів Дядькл Микола , що то сусід був. Прибрав теє, нарвав повне відро яблук та відніс під двері злого сусіда і поставив.

Здивований син спитав: — Тату! Як то так? Адже він нам нагадив під двері, а ти йому під двері самих кращих фруктів поклав? На що батько, подивившися уважно синові у вічі, відповів: — Кожен, синок, ділиться тим, чим багатий у Душі.»

Тому , Пані та Панове, коли ви щось говорите іноді, згадайте цю притчу. І діліться діамантами свєї душі, а не чимось іншим. А якщо їх немає, то зрощуйте їх. А в Душі приберіть. Ось тоді, до вас будуть приходити також багаті на «Діаманти люди». А , як кажуть мої друзі -психологи, коли людина потрапила у ситуацію, то вона захотіла туди потрапити і тепер тільки її вдповідальність, як вона з цим поступить. Бо інші люди нам посилаються, аби стати краще. Через любов, або через біль.

З повагою, Ланочка!