Моя мама - 

Кобылянская -Строган Лариса Николаевна,

 которая печатала свои произведения под псевдонимом СОНЯ БУРЭ , написала много стихотворений на родном, украинском языке, который отличается мягкостью, певучестью и душевностью. И слушая эти красивые стихи на украинском языке нельзя оставаться спокойным и безучастным. В них заложена житейская мудрость, материнская боль, и дочерняя любовь к своей земле, к своей Родине и к своему народу. Стихи, пронзительные и настолько точно передающие смятение и горечь автора, настолько болючие, что они остаются актуальными и по сегодняшний день. Читайте красивые стихи на украинском языке Сони Бурэ, вдумывайтесь, сопереживайте и пусть то многое, что передано в стихах, найдет отклик и в Вашем сердце.

 

Діти

«Боже, людоньки, які гості в хату!»-

Бігає, мечеться сива мати, -

- Діточки, проходьте, сідайте!

На вас надивитись дайте,

Синочки, дочечки, онуки! -

Плачуть старі очі, тремтять старі руки.

Бігає, пригощає, клопочеться,

Якнайкраще матері хочеться.

- Діточки, любі, покуштуйте меду!

- Не турбуйтесь мамо. Не треба!

- Ми ненадовго — післязавтра з хати.

В дорогу знову… — осіла мати.

“ Як же так скоро і чого мало?

- На море їдемо, мамо..”

Затрусилися руки, сльоза затьмарила:

- А я виглядала вас, ночами марила.

Вийшла з хати, в городі схилилася,

Гірка сльоза на землю скотилася,

На зелену цибулю, перші огірочки,

Отакі тепер сини, отакі тепер і дочки.

Вечерю зібрала, корову здоїла,

Сама не пила, сама не їла,

Перехрестилася в куток хати,

Гості наморені пішли спати,

Сини та невістки, малії онуки,

Сіла стара мати, та склала руки.

Котик хвостом коло неї треться:

“Мур-мур мамо, мине -минеться,

“Мур-мур мамо”, сама з собою,

Та ще хатина завжди з тобою,

З гачками від колисок, кілочками,

З пам’яттю, з синами і дочками,

З буйними мальвами під вікном,

З, вишитим долею, рушником.

Сплять хати, село потонуло.

- Надіє, нащо мене обманула?

Я ж чекала, я ж виглядала!

Та що я з цього, надіє, мала?

Заспівала тихо, про широке поле,

Про роки далекі, “доле, моя доле”,

Пісня полетіла у світи далекі,

Туди, де літають восени лелеки,

З вітром разгубилась, та й кудись пропала,

А мати співала, гірко так співала..

13.07.1981

Летіли лебеді

Через усе моє життя
Летіли лебеді далекі…
Я придивлюсь, я оглянусь,
А то — лелеки…
Через усе моє життя
Летіли лебеді без пари.
Я придивлюсь, я оглянусь,
А то думок » отари».
Через усе моє життя
Летіли лебеді крилаті,
Я придивлюсь, я оглянусь,
Аж одцвіло моє латаття…
Через усе моє життя
Летіли лебеді, чекала…
І… їхній пух і вічна чистота
Мені в волосся потайки упали.
Летіли лебеді без пари,
Дивлюсь і плачу. Білі хмари…

Старий журавель

Старий, старий журавель
Водичку черпає,
І прохожих, і своїх,
Усіх напуває.
Похилився журавель -
Роки покосили,
Нема теперь криниченьки,
Де всі люди пили.

До людей

Порубали деревця: сосну та ялицю,
В куток дерево поставлять — будуть веселиться,
Плачуть зрубані пеньки гіркою сльозою.
Люди черстві та жорстокі, що роблять з тобою!
Чи нема що прекрашать?
Є з чим святкувати,
Перестаньте ліс рубать,
Ліс треба саджати.

Весна 

Ступає тихо по землі
Весна з розкішним косами,
Босоніж, теплими ногами
І ніжки дріботять малі.
Неначе крила руки ті,
Махають птицями у небі,
Квітують котиками верби,
І дні приходять золоті.
І пахне зорана рілля,
Струмок пробудженний хлюпоче,
І мати-й-мачуха захоче
Набрати сили для зілля.
Шпаки танцюють хороводи,
І піднімають ріки води,
І проліски весну вітають-
У лісі біло розцвітають.