24 февраля в 04.50 Россия напала на Украину полномасштабно.  Под ракетные обстрелы попали почти все крупные города Украины и даже маленькие. Далее начался обстрел жилых домов, садиков и больниц. К Российской агрессии присоединилась Беларусь. Но это не начало войны.. Эта война началась в 2014 году, когда Россия, как крыса, ввела свои войска без опознавательных знаков сперва в Крым, а потом в Луганскую и Донецкую область. Они убивали тех, кто считал себя украинцем , они пытали и калечили активистов и просто мирных людей. Они привезли своих пенсионеров и каких-то грязных орущих торговок, которые создали якобы референдум и нагло пытаясь обмануть мир, устроили цирк под названием ДНР и ЛНР, а Крым просто отжали..как грязные и мелкие крысы….

А 24 февраля 2022 года эти крысы открыто и полномасштабно напали на Украину….

Две страны растерзали Украину…..

Но наши воины, наши защитники, бьются , как львы!

На захваченном острове Змеиный погибли 13 пограничников. Они защищали его весь день

Оккупанты предлагали пограничникам сдаться, но украинские защитники отказались. Их последние слова «Русский военный корабль? Иди на хуй!». Они стали символом борьбы Украинского народа против российских и белорусских захватчиков..

 

«Русский корабль? Иди на хуй!»

Чуешь, Путин! Накорми своих солдат:
Грабят наши магазины, словно дети.
Ты наверное теперь безумно рад,
Что Россия символ зла на всей планете…

Чуешь Путин, да заправь ты корабли!
Чтоб не попрошайничали, как бомжи, средь моря.
Ты теперь изгой и для своей земли,
Принеся и ей позор и тонны горя!

В Охмадите от твоих ракет следы…
Детки там боролись с раком- их убили…
А в гробах «перевертаются» деды
Русских воинов, что немцев победили…

Нашим детям разрешим, освоить мат
Чтобы помнили, как их отцы без страха,
Перед русскими не сделав шаг назад,
Говорили перед смертью:»Иди на хуй!»

От ракет российских города горяд
Украинские… Но это твой путь к краху..
И по всей планете люди говорят:
Как девиз: » Корабль русский? Иди на хуй!»
28.02.2022

* * *

Ось і прожитий ще один день…
За мету:  вберегти лиш життя.
Телеграм сповіщає :»Дзелень!»-
Значіть знову пора в укриття.

На підлозі живу… поміж стін,
Заспокійливе: фото твоє.
Якщо буду колись між руїн,
Набери, знати щоб, де я є….

А сирени кричать і кричать.
За молитву — твої смс…
От раніше могла щоби знать,
Дещо інше б просила в небес….

Виє небо. Війна. Кривий Ріг…
Я заплющую очі :»Прости»…
Ох, якби Бог повірити міг,
Що роз’єднує наші світи..

Я молитимусь так, без ікон.
Вірю, в Бога ще вдосталь чудес…
І стискаю в руці телефон,
Де від тебе прийшла смс.

06.03.2022

* * *

Засинаю під слова :»Відбій тривоги»,
Телефон в руці, від тебе кілька слів…
І молюся за усі твої дороги,
Загортаючись в обійми почуттів.

А в вікно весна мені зірки кидає -
Час кохання, смакувати напій з мрій…
Та війна тебе у мене забирає,
І воюю з нею я, що ти є мій….

Лише віра є із зброї в арсеналі,
Літаки російські бомбардують знов…
В українському містечку у підвалі
Жінка молиться за мир і за любов.

26.03.2022

*  * *

Наливаю собі кави,
Ось і тістечко у руці…
На сьогодні важливі справи,
Записала на папірці:
Помолитись за тебе Богу,
Написати тобі листа,
І відкрити усі дороги,
Попросити знову Христа…
Загадаю свої бажання:
Щоб у битвах всіх — переміг,
І хай сила мого кохання
Тобі вдачу кидає до ніг…
Кожен день в мене справ пів сотні,
Вчусь провести лиху біду
Я коханням своїм сьогодні
За життя твоє бій веду..
31.05.2022

Захиснику

Поки ти мене там захищаєш,
Я вивчаю нові молитви..
Я вивчаю Коран та Тору, хоч мені це не притаманно.
Ти п’єш каву з ранку і знаєш,
Що не можеш програти битви,
За тобою міста і села..Батьківщина й твоя кохана..

Коли ти йдеш у бій жорстокий,
Я запалюю свічку та м’яту,
Щоби плакала та коптіла й чорним димом стелилась в поле.
Я крутитимусь на всі боки,
Ворогам закриваючи, клятим,
Всі дороги, що йдуть до тебе..А ще небо закрию та море.

Коли ти, після бою , зі втоми
Обіпрешся о край планети,
Я руками зніму всі болі..І всі рани закрию ..словом.
Я чекатиму вперто вдома,
І розкрию усі секрети,
І накрию на полі бою, як туманом, святим покровом.

А як стане вже надто важко
Й сил не лишиться ні на йоту
Ти прислухайся: за спиною ..легкий шелест моїх..думок..
Й принесе тобі сіра пташка,
Через простір мою турботу,
Що плекали в магічнім колі мільйони таких жінок.

Пам’ятай, ти на полі бою
Не один, за твоєю спИною
Закривають Щитом із Сили і запалюють всі зірки
І бува, закривають собою,
Став твоєю на мить половиною
Ті кого ти пішов захищати: України святі Жінки!

10.08.2022

 

* * *

Плакала Буча сльозами кривавими,
І захлинався від болю Ірпінь,
А у Дніпрі малюки під завалами
Лиш шелестіли вустами «Амінь»..

Харків під бомбами: дощ ллється з фосфору,
А у Херсоні катівні для страт,
І по ночах вчать молитви Апостолу
Ті, кого струмом б’є «названий брат»

Ми всі чекали на друге пришестя,
І все міняли на гроші хрести,
Людство стоїть зараз на перехресті
Все обирає: куди ж нам іти.

Граємось долями, щиро страждаємо,
Дехто ще каже, що Бог бачить все.
Та вже часу на вагання не маємо:
Нашу планету у прірву несе.

Чи зупинити кінець цей зуміємо?
Кожному відповідь варто знайти.
Знищити зло на Землі щиро мріємо,
Тільки чи кожен це зможе пройти?

* * *

Куда ж я тепер без тебе?
Без тебе мене немає…
Свинцем плаче чорне небо,
І знову шахідів зграя…

Куди заховатись можу?
Сирена вже засвітання..
Щодня на ракети ворожу,
Хоч треба було б на кохання…

Втомилася..Та тримаюсь.
Буває лишень за небо.
Надією підпираюсь,
Бо нам перемога треба

І кожного дня благаю:
«Живим залишайся , сину!»
Без тебе мене немає,
Мій Воїн! Твоя Вкраїна.»

* * *

Він їде і знає:…. дорога в один кінець..

Він знов закурив, з побратимами п’є горілку..

А ще  він не знає, як боляче рве свинець,

І має надію, на свято побачити жінку…

Він мамі напише, що в шапці і що поїв.

Він зніме Тік-Ток й скаже в камеру: “За Україну!”,

А ще пошкодує, що досі не знав богів,

Й йому не відомо, що Янгол вже пише “Загинув”..

Він спить у окопі: там сиро й не сняться сни,

Там можна не мити руки і їсти скоро,

І всі, не залежно від віку, там “пацани”,

І чітко все зрозуміло: де друг, а де ворог.

І він відчуває, квиток цей в один кінець,

Хоч іноді трохи сердиться: хочу жити..

Та потім дістане з карману свій гаманець,

А там на світлині кохана..та їхні діти..

Погладить..а скільки у них було спільних мрій!

За плечі обійме, як рідного… сіра стома..

Він так хоче жити, але знову йде у бій…

Щоби на щиті…але все ж повернутися додому

17.04.23

* * *

Вистояв, рідненький…Таки втримали..

Підставляли тобі руки , як могли..

Небокраєм чорні сили часто гримали,

Ми тебе своїм коханням берегли..

Ми з тобою разом плакали й лякалися,

І неспокій липкий душу заливав,

Ми за тебе, як за себе, всі боялися,

Як сиренами ти довго завивав.

Куполами накривали і молилися,

Кожен частку свого серця віддавав,

Правда трохи твої діти розлетілися,

Але ті, хто залишився, той стояв.

Ми пліч-о-пліч всю війну пройшли з тобою :

Ти також нас захищав, як тільки міг.

Я тебе цілую серцем і душою,

Ти-найкращий! Мій коханий… Кривий Ріг!

 

22.04.23

* * *

Не пишу давно…Куди тобі писати?

Де тепер ти? І який у тебе дім?

А життя до розмірів кімнати

Звузилось, став Всесвітом моїм.

Вже не мрієтся… я — випита криниця,

Та на обстріли навчилась ворожити,

І гуркоче небом Марса колісниця,

А так хочеться…нестерпно… спрагло … жити…

Твої очі..Уві сні у них вдивляюсь..

Все життя моє пішло на шкереберть…

І хоч досі Богу я щодня вклоняюсь,

Та ракета в небі пише слово :”СМЕРТЬ”

Звук шахедів знов несе країні лихо…

Зморшок трохи додалося на чолі.

Ти поклич мене крізь час та простір, тихо:

Я знайду тебе на тім краю Землі.

Я знайду тебе! Я зупиню планету!

В паралельні навіть загляну світи…

І Богам розкрию всі свої секрети,

Хоч у мене лиш один секрет-це ти !

Не пишу… але так хочу написати…

Я не вірю, що тебе уже нема..

І якщо тебе не вийде відшукати,

Я придумаю тоді ТЕБЕ сама..

22.07.23

ГОРЕ

Вкрадені долі,
Скалічені життя..
хрести голі в полі,
майбутне — в небуття…
навіщо сину дала таку вдачу?
Навіщо мамо? в полоні плаче…

Зв’язали руки,
Б’ють струмом по тілу..
За що тії муки?
Хіба ж ти хотіла,
Такої долі своїй дитині?
Щоб в розквіті сил ..а вже домовині..?

Тож чим же, мамо,
скажи,завинила?
Можливо мало
До церкви ходила?
А може рід твій провину має?
Ти знаєш? Ні? Але хто ж тоді знає?

Шепоче вітер
у чистім полі..
Зів’яли квіти,
Хрести стоять голі…

Склади долоні,
Молитись не треба…
Немає долі,
Є ти і небо.

І є його крик від пекельного болю:
«Навіщо, Мамо? Зарадь мому горю!
Спаси, мене, мамо!» кровинка благає..
І в серці твоєму той крик відбиває…

Лл’є дощ ..і вітер порвав всі вітрила..
На щастя сина колись народила..
На старість-радість…мрії дівочі…
Сивіють скроні й посліпли очі.

18.02.24