Вірші АТО
Не прости
Не прости, будь ласка, ніколи…
За сусіда — Миколу в полоні…
І за страх, що у серці коле..
І за сльози за ним..солоні…
Не прости, будь ласка, за сина
В Іловайськім котлі убитим
Офіцером російським в спину….
За надію..непережиту…
Не прости оті рученята,
Що тримають батькові руки..
У труні…а їх так багато…
Тих сердець, що не хтять розлуки..
Не прости за слова «ніколи»…
«Він на небі».. «А де мій тато?»
І за дошки на стінах школи….
Намагайся це не прощати..
Бо пройде ще часу чимало ,
Пам’ять може щось загубити…
Як країну твою вбивали..
Ти не маєш права … простити..
15.01.2017
Навіяло постом волонтерки із Краматорська Таніти Армін: пам’яті Костіка та всіх загиблих хлопців
Він не дзвонив
Оленці Лаштобі ( Кривий Ріг)
«Не реви! Ти чуєш? Не реви!
Обіцяю, Він повернеться до тебе…
Тільки ти надією живи,
І проси про це частіше небо…
Не сумуй! Ти чуєш? Не сумуй!
Що казав — ділити навпіл треба..
Ти ві сні прийди і.. поцілуй…
Вам обом є щира в тім потреба…»
Говорила їй в той вечір сотні слів,
Та той біль прибрати мать не міг ніхто
Пожовтілим листям голос шелестів:
«Він три дні вже не дзвонив мені з АТО»
* * *
За тебе молитись дозволь мені-це так важливо,
Вести перемовини з Янголом, щоб уберіг…
Ти знаєш, життя — це не біль. Це дарунок і диво,
Це сяйво зірок та пригод, й безліч різних доріг..
Дозволь на чекання й на мрію — це так надихає.
Розмова він-на-віч із Богом дається не всім.
Хай Янгол зажди над тобою крило розправляє,
Від кулі, від лиха щитом закриває святим.
Хай слово моє і думки — оберігом в дорогах,
Що робить тебе непоміченим для ворогів.
Молитимусь я на усіх мені відомих мовах,
Проситиму всіх мені знаних святих і богів.
Дозволь…Через простір і відстань тебе обійняти -
То є не важливо: в веселощах ти чи в журбі.
І де б ти не був, маєш завжди і скрізь пам’ятати,
Що хтось оберігами стелить дорогу тобі..
11.04.2021